– Альон, привіт! Слухай, у тебе є плани на п’ятницю?
– Ніби немає, – в передчутті спільного відпочинку відповіла Олена, – а що?
– Чобітки у тебе були, на запаморочливій шпильці. Даси? Будь ласка-ласка-ласка! – заканючила Оля.
– Дам. На побачення намилилась? – пораділа за колегу Олена.
– Ага. Пам’ятаєш, на корпоративі чувак з керівництва промову виголошував? Він у мене тоді телефончик взяв, сьогодні подзвонив, на побачення запросив. Виручай чобітьми, рідна. Такий шанс раз в житті буває!
О, «чувака з керівництва» Олена пам’ятала. І забуде нескоро. Якраз перед 7 січня він їй подзвонив, взявши номер телефону дівчини на тому самому корпоративі: – Олено Дмитрівно? Доброго дня. Ніяк не можу Вас з голови викинути. Не нав’язуюсь, але не хочете Ви сходити куди-небудь повечеряти?
Олена відразу згадала чоловіка в дорогому костюмі, який поїхав додому з особистим водієм.
– Так хочу. – відповіла на настільки привабливу пропозицію 24-річна Олена.
– Тоді давайте Ви мені свою адресу повідомленням надішлете, а в п’ятницю одинадцятого о 19:00 мій водій за Вами заїде?
Чоловік навіть ще не закінчив говорити, як Олена вже приміряла на себе кришталевий черевичок Попелюшки: особистий водій, авто бізнес-класу, судячи по добробуту запрошуючої сторони – запрошує явно не в МакДак, а який-небудь вишуканий ресторан.
– Добре. Зараз відправлю адресу. – Олена знайшла в собі сили з гідністю вимовити відповідь, танцюючи від щастя.
– З нетерпінням чекаю зустрічі. – відповідь співрозмовника пролилася приємним бальзамом на самооцінку дівчини. На знакове побачення дівчину збирали всім світом:
– Багато не їж, клюй, як пташка. – радила дівчині хресна на правах «найстильнішої»: її дочка свого часу зустрічалася з італійцем, який купив своїй красуні з України запаморочливий брючний костюм, який буде передаватися в сім’ї не одне покоління.
– Добре їж! Замов і перше, і друге, і компот. Чоловік повинен бачити: не на билинці одружитися збирається. Ти на модельок подивися: народжувати вони як будуть? Їж, доча, їж. Хай бачить, що ти ого-го. – наставляла Олену її мама, яка нещодавно розміняла п’ятий десяток і знову вступила в четвертий шлюб.
– Сістер, що ти паришся? Він тебе все одно кине, можеш не старатися! – знущально простягав Коля, молодший брат майже Попелюшки.
В ніч з 10 на 11 Олена не спала. У своїх мріях вона вже їздила у відпустку кожні три місяці і одягалася лише у відомих кутюр’є. На роботі все валилося з рук: така подія, ну як тут не понервувати? Дівчина втекла з роботи раніше. Манікюр вона зробила ще кілька днів тому, а ось укладку треба було саме в день доленосного побачення.
З салону краси випурхнула справжня фея. В стильному брючному костюмі дочки хресної, в своїх улюблених чобітках на 12-сантиметровій шпильці і в шубі мами, Олена відчувала себе справжньою зіркою. Модна укладка стала лише завершальним штришком до образу.
Рівно о 19-00 пролунав дзвінок телефону: – Олено Дмитрівно? Добрий день. Я ваш водій, машина біля під’їзду. Коли Вам буде зручно спуститися?
– Через десять хвилин. – поблажливо сказала зібрана і на низькому старті Олена.
Букет чарівних троянд з тонким ароматом, іномарка з м’яким салоном, привітний водій. Кращий ресторан, море компліментів, відмінна кухня. Рахунок в 3 тисячі сплатив він: за порадою хрещеної Олена замовила тільки салатик і келих вина.
– Олено, дозвольте запросити Вас на чашечку кави до мене додому? Питання співрозмовника змусило серце дівчини битися в два рази частіше: – Якщо тільки на каву!
– Ну зрозуміло! – відкрита усмішка «чувака з керівництва» викликала у дівчини легкий рум’янець. В’їзд за перепустками, елітна новобудова, передпокій розміром з вітальню в квартирі її мами.
– Оленко, а Ви готувати вмієте? Питання не застало без п’яти хвилин Попелюшку зненацька: – Вмію. – зашарілася дівчина.
Борщ, плов, пиріг з рибою. Прибрати за собою кухню, заодно – холостяцьку спальню з прірвою пилу і величезну вітальню. Годинник показував пів на другу ночі. Втомлена Олена щасливо посміхнулася: вона зуміла показати себе відмінною господинею, а тепер розраховувала на винагороду.
– Дякую Вам, Олено. Сто років не їв такого смачного борщу. Мій водій Вас відвезе. Всього найкращого! – прекрасний принц зник за порогом спальні, залишивши свою Попелюшку на поруки водія.
– Як додому? – Олена не зуміла приховати свого розчарування.
– Що стоїш? Шубу в зуби, чоботи на ходулі і вперед! – посміхнувся водій.
– Та як ти смієш так зі мною розмовляти?
– У тебе п’ять хвилин, потім я їду, а ти йдеш пішки або викликаєш таксі.
Олена зібралася в лічені хвилини: як «справжня» жінка, вона не взяла з собою ні гривні. На півдорозі додому, Олена заплакала: не таким вона уявляла собі сьогоднішній вечір. Сніданок в ліжко, каблучка з діамантом, поїздка в Париж з пропозицією руки і серця. Хіба вона цього не заслужила?
– Що ніс повісила? Вважай, легко відбулася. Слова водія вирвали невдаху Попелюшку з безодні самобичування: – А?
– Кажу, відбулася легко. Зазвичай він тих, хто йому не сподобався, змушує котедж вилизувати. Відпрацьовувати ресторан, так би мовити. А там майже 500 квадратів. Ну не плач. Зате поїла смачно. А як ти думала? За все в житті треба платити: хтось заплатив за твоїх омарів, а ти за це заплатила своєю працею. Все чесно. А він міг би і оприходувати, а потім не передзвонити. Раділа б.
Настільки сумні міркування водія не втішили. Олена покинула авто, яке їй стало незатишним і прошмигнула в свій під’їзд, бурмочучи собі під ніс: – Омари … були б вони ще, ці омари …
– А зять де? – проігнорувавши запитання матері, Олена пішла до себе в кімнату.
Про «ганебне» побачення Олена розповів тільки менеджеру Галці, з якою дружила, і, як виявилося, колезі по нещастю: Галина теж сходила на побачення з «чуваком з керівництва», ще 4 січня. І так само, як Олена, Галина половину ночі прибирати і готувала, а потім була відправлена додому.
Історія на основі реальних подій
Фото ілюстративне з вільних джерел
