Є у мене знайома одна, мила, заміжня дівчина, двоє дітей-погодок має. Чоловік працював, забезпечував сім’ю. Дружина в декреті, поки діти маленькі. Грошей ледве вистачало, в садок дітей ще рано було віддавати, тому дівчина (назвемо її Наталя), на роботу вийти не могла. Та й чоловік, молодий фахівець, з невеликою зарплатою. Але вони не скаржилися, справлялися самі, у міру можливості.
Економили на одязі (Наталка майже нічого собі не купувала з тих пір, як пішла в декрет), на відпочинку (прогулянки парком – ось і відпочинок), на їжі (солодощі, дорогі продукти тільки у свята). Батьки їм грошей не «підкидали».
Батьки Наталки жили в тому ж місті і вона з дітьми іноді приходила до них у гості, батьки теж відвідували молодих зрідка після роботи. Бували ситуації, коли виникали непередбачені витрати (хтось захворів, порвалися чоботи, чоловікові видали премію менше, ніж розраховували). Та хіба мало в житті ситуацій буває таких … Тоді Наnfkz займала грошей у батьків.
Але як тільки отримувала «дитячі» або зарплату чоловік, повертала назад. Під час чергового безгрошів’я, настала якась низка неприємностей – спочатку по черзі застудилися діти, потім чоловік пішов на лікарняний, потім у Наталки порвалися зимові чоботи, а ще й діти зі старого одягу виросли. Звернулася вона за допомогою до батьків, ті дали їй тисяч 10, сказавши «віддаси коли зможеш». Потім дали ще …
Можливості повернути всю суму (і навіть частина) у Наталки поки що не було. І батьки поки не вимагали, не бідували. Вона обов’язково поверне, при першій же нагоді. Так минуло кілька місяців. Вона повертала потихеньку батькам борг – по тисячі-дві.
І от в черговий візит до батьків Наталя приїхала з малюками, вони сиділи грали в кімнаті, а її на кухню покликала мама. Запитала, як у них з грошима. Звичайно ж, не густо було … «До осені поверни нам, будь ласка, хоча б більшу частину суми» – сказала їй мама. «А скільки ще я вам винна?» – запитала Наталка. Приблизну суму вона знала, але вирішила порівняти з сумою, сказаною батьками. Хіба мало, раптом прорахувалася. Щоб не виникло незручної ситуації.
У відповідь Наталці протягнули листочок з якимись записами. «Сорочка – 300, ліки – 800, апельсини – 80, спідниця – 400» – весь листок був списаний дрібним почерком. “Що це?” – запитала Наталя в подиві.
«Ну, пам’ятаєш, я Ванічкі сорочку купувала, тобі якось спідницю купила, і коли ви хворіли, з ліками приїжджала, ось і кругленька сума набігла вже,» – прощебетала мама.
Тут до Наталки дійшло … Виявляється, бабуся не просто вирішила порадувати онука обновкою і замучену дочку в декреті новою спідницею (обраною на свій смак, Наталці тільки відправили фото і запитали, чи подобається їй і чи купити для неї цю спідницю).
Наталя-то брала ці несподівані покупки як подарунки. Знаючи про це, вона б відмовилася від спідниці точно (вже як-небудь в старій походила би ще), та й ще від деяких речей зі списку можна було б відмовитися. Та й чому не сказали відразу, що це – в борг, з віддачею? Не раз же і не два таке було …
Наталка була в розгублених почуттях … Вона тихо зібрала дітей, забрала листочок і пішла додому. Чоловікові вона нічого відразу не сказала, тому що їй було соромно. Він би не зрозумів її. Довго ще Наталка не могла усвідомити все і прийти в себе. Але твердо вирішила більше жодних раптових «подарунків» від батьків не брати.
Через кілька місяців вона змогла вийти на роботу, хай з невеликою зарплатою і на півставки, поки діти проходили адаптацію в дитячому садку, але все ж у неї з’явилося трохи своїх грошей, з яких вона повертала батькам борг «списку речей і покупок», а ті гроші, які дали батьки зі словами «віддаси, коли зможеш», віддавали із зарплати чоловіка.
Фото ілюстративне, з вільних джерел
ПЕРЕДРУК ЗАБОРОНЕНО!
Якщо хочете читати більше цікавих матеріалів та життєвих історій від osoblyva – підписуйтесь на нашу сторінку у фейсбук за посиланням
