– “Ти мені не дружина, утримувати я тебе не повинен. Або заробляй більше, або нехай батьки допомагають”. Грошей мама дочкі дала, а ввечері батько відкоркував дорогу пляшку, відзначаючи початок кінця стосунків доньки

-Так я відразу бачила, що цей варіант провальний, – говорить своїй рідній старшій сестрі Світлана, – але хіба Арішці це можна було втовкмачити? Вчепилася в цього Івана обома руками. Чоловік жовнами грав, але втручатися і жорстко наполягати на своєму побоювався, ти ж знаєш її, нервова, тонка …

Світлані 44 роки, її чоловікові 48, дочка у них одна. Аріна росла в турботі і любові: на моря возили, на гуртки водили, тим більше, що ще в ранньому дитинстві у дівчинки виявився абсолютний музичний слух. Власне, музика і стала її першим коханням. А другим став Іван, з яким мила, тонка, домашня дівчинка примудрилася познайомитися під час навчання в консерваторії.

– Ось точно кажуть, – журиться Світлана, – що якщо вже вищі сили хочуть нас покарати, то забирають зір і слух. Ну що таке цей Іван? Навчання в інституті кинув, працювати влаштувався на неважку посаду адміністратора в ресторані. Але за гарненьку мордочку йому платили зовсім небагато, а запити були … ого-го.

– Ну, Свєт, – каже сестра, – розпестили ви дочку, одна, що поробиш. На мій характер, я б відразу ребром поставила: не пара тобі цей Іванко. І крапка. Ще на старті їх відносин треба було припиняти. А ви все панькалися.

Тобі добре говорити, – заперечує Світлана сестрі, – у тебе два сини. А тут що? З нею трохи жорсткіше – нервовий зрив. Ти ж знаєш, при цьому Аріна ж не прикидається. Батько намагався поговорити, що ти!

Іван, мабуть, швидко зрозумів, що з Аріни він може вити мотузки. Він міг не заявлятися тижнями, не брати трубку, якщо Аріна на його думку допустила слівце проти шерсті. Не було ні квітів, ні подарунків, вони ходили в кафе, але хлопець весь час говорив про якісь труднощі, так що розплачувалася Аріна. Благо родина не бідувала, батько дівчини заробляв добре.

– І весь час у нього все були винні, – каже Світлана, – то заздрісники, то неадекватне начальство, то батьки, які не дали йому старт в життя.

Аріні Світлана з чоловіком цей самий старт приготували: квартира була куплена, чекала години, коли дівчина зробить крок в самостійне доросле заміжнє життя. І це теж врахував Іван.

– Ошелешила нас дочка рік тому, – каже Світлана, – ти ж пам’ятаєш. Заміж вона зібралася. Їй Ваня умову поставив: або одружуємося, або далі нарізно.

– А на що ви жити збираєтеся, – твердо запитав претендента в зяті батько Аріни, – і ще одне питання: де? Аріна ще вчиться, після закінчення вона буде заробляти зовсім небагато. Та й у тебе дохід – сльози? Що ви будете їсти? І на що виховувати моїх онуків? (Іван тоді саме звільнився і знаходився в пошуку роботи, вже місяці чотири).

– Фиркнув, з-за столу вискочив, втік, дочка за ним, – каже Світлана, – як кіно. Я на чоловіка зірвалася, Арінка ридає, свідомість втратила. Вже на що я проти всяких штучок, які називаються цивільним шлюбом, а з двох зол щось вибирати треба. Поживіть, мовляв, рік, перевірте почуття, а не передумаєте – відгуляємо весілля. І батькові втручатися заборонила: нехай. Дочка одна, ще 3 місяці вчитися залишалося, все одно утримувати треба, а вже потім – самі.

Перший час після того, як молодь стала жити окремо Аріна просто сяяла: затишок своєму Іванку наводила, смакоту готувала, сорочки прасувала. Іван начебто влаштувався працювати, зарплата була маленька, але батьки «доучували» дочку. Оплачували комуналку, давали грошей на харчування та одяг.

Після закінчення навчання Аріна влаштувалася працювати в музичне училище. -Так на копійки, – каже Світлана, – ні стажу, ні категорії. Молодий педагог. Вона могла б уроки давати, та Іван сильно заперечував, щоб вона кудись їздила або до них хтось приходив.

– Мамо, – попросила дочку приблизно місяців 5 тому, – дай грошей в борг. За квартиру набігло багато, та ще й холодильник порожній.

– А Ваня що ж? – не стрималася Світлана. Але Аріна очі опустила. Грошей мама дочкі дала, а ввечері чоловік Світлани відкоркував дорогу пляшку, відзначаючи початок одужання дочки.

– Ти уявляєш, – каже Світлана, – ще через пару місяців він їй заявив, що він не зобов’язаний один заробляти! Що їй треба міняти роботу і йти туди, де платять більше. І за комуналку платити відмовився, і рахувати почав, хто і скільки чого купив і що в холодильник поклав! А у самого зарплата лише трохи більше, ніж у Аріни.

– Ну це нікуди не годиться, – погоджується зі Світланою сестра, – прийшов на все готове, живе, його обпирають, йому готують, чистоту наводять, а він рахує? Рахував би, якби до себе Аріну привів, та й то – мужик добувач. Я своїм хлопцям це в голову вбивала змалку. У старшого іпотека, так дружина в декреті, нічого. Скрипить, але тягне.

– Ваня тягнути нічого не збирався, – погоджується Світлана, – не знаю вже, що там за сім’я, з батьками ми так і не познайомилися. Але вже точно ніхто йому про чоловічу роль не розповідав, а вже якщо і розповідав – мимо пройшло.

– Ти повинна або шукати нормальну роботу, – повчав Іван Аріну, – або нехай батьки тобі грошей дають.

– Ось після цих слів Арінка і прийшла назад, – каже Світлана, – Іванко сказав, що не дружина, утримувати її не його обов’язок. І як же добре, що не дружина! Ось ви мене засуджували тоді, всі засуджували. Мовляв, дозволила дівчинці жити без реєстрації. А вже скільки було у мене з чоловіком на цю тему докорів. А я права була!

Речі Івану збирав тесть, він же відразу поміняв дверні замки. Аріна живе вдома, заспокоїлася майже. У всякому разі, примхи в голові поменшало і свідомість не втрачає. Ходить на улюблену роботу, десь грає вечорами. Заміж вже точно не збирається, хоча Іван, який раптово втратив такий зручний варіант і намагався її атакувати букетами і квітами, вперше за майже 2 роки існування їхніх стосунків: як бабка пошептала дівчину від напасті.

– Ось і подумай, – розмірковує сестра Світлани, – може в таких випадках, як ваш, цей самий горезвісний цивільний шлюб дійсно вихід? Ну коли всім навколо очевидно, чим усе закінчиться, а тільки в одній зі сторін любов неземна і окуляри рожеві на інфантильних очках?

Фото ілюстративне з вільних джерел