Іх життєвий шлях розпочався по-різному: вона наpoджена в забезпеченій інтелектуальній сім’ї, він ріс, як трава, – син пивної одинокої уборщиці з ринку. Вона – закінчила з медаллю школу і вступила в інститут, він якось переповзав з класу в клас, а потім пішов у аpмію. Коли вони познайомились, вона була вже на останньому курсі інституту і йшла на «Красний диплом», а він працював водієм маршрутки, завдяки apмійській виучці, придбав професію шофера.
Навряд він взагалі чув слова Пушкіна: «В один віз не можна коня та трепетну лань», навряд чи вона про це думала, тому що вони випадково зустрілися і полюбили один одного. Закоханіі мало звертають увагу на чужі поради. Її батьки сдалися перед почуттями дочки і навіть переїхали в сільський будинок, залишивши молодятам велику квартиру в центрі міста. А подруги, повторюючи, що вони – не пара, таємно в душі заздрили їх щасливій любові.
Так Антон і Аліса почали своє сімейне життя. Її батьки якось сказали, що розумні жінки виходять заміж за лейтенантів і самі роблять з них генералів. Аліса не гаяла часу, і після роботи садовила чоловіка за навчання, вмостившись поруч. Їм треба було наздогнати навіть шкільну програму.
Антон намагався протистояти, але він гаряче любив свогю жінку і в глибині душі розумів, що потрібно вчитися і рухатися вперед, інакше він так і залишиться простим шофером. З трудом, але все-таки вони навчалися, намагаючись завести неповороткий і не привчений до навчання розум Антона працювати в потрібному напрямку.
Читайте також: – А зять-то несправжній! Через зраду коханого одружилась на першому зустрічному
Але вступити на бюджетне відділення все одно не вийшло, і тоді Аліса запропонувала батькам дозволити обміняти шикарну квартиру в центрі на маленьку на окраїні, а різницю віддати за навчання чоловіка.
Антон став студентом того ж інституту, що закінчила Аліса. Вона працювала в крупній компанії і вже вважалася відмінним спеціалістом. Звичайно, навіть її гарної зарплати не вистачало на життя, адже Антон не працював, і за навчання треба було платити всі 5 років, але Аліса святово вірила, що це тимчасові труднощі.
Учився Антон тяжко з труднощами усвоював знання: на те, що інші витратили годину, йому потрібні дні, а сесії взагалі перетворювалися в кошмар. Часом він впадав у відчай і говорив, що нічого не вийшло, що це тільки переведення сил і грошей, намагався кинути цю діяльність і повернутися в автопарк.
Одного разу, коли він завалил сессію, приїхав до дому зовсім п’яним і влаштував справжній скaндал. Він звинуватив Алісу в тому, що вона соромится роботяги-чоловіка, саме тому заставляє його сидіти над книгами, щоб не було соромно перед людьми.
Аліса пережила і ці припадки відчаю, розуміючи, як йому важко, як він багато впустив у своєму недовгому житті, як багато припадає тепер наздогнати. Аліса допомогала йому в усьому. Кажен вечір, після работы й домашніх справ, вона сідала за книги з чоловіком – пояснила незрозуміле, допомагала робити курсові роботи, переписувала конспекти.
Так вони й жили. А ще нарoдилась дочка – Светочка, і турбот у молодої мами додалось. Знову допомогли її батьки, вони займалися з малою, коли Аліса через 3 місяці вийшла на роботу. Від Антона допомоги не було, а коли – він вже вийшов на диплом, весь час пропадав в інституті та бібліотеці, адже вдома стало важко займатися з-за маленької дитини.
Диплом зробили разом, захист пройшов успішно – це було велике свято для всієї родини. Аліса до того часу встигла зробити кар’єру і стала провідним спеціалістом у своїй компанії, тому її прохання взяти на роботу Антона не здалося керівництву надмірним.
Аліса знову навчала Антона, але вже тонкощам професії, вводила в курс, учила будувати відносини в колективі. Вони часто затримуються після роботи вдвох, щоб розібратися в справах і якнайшвидше дати можливість Антону придбати необхідний досвід.
Всі навколо захоплювались їх відносинами. Здавалось, Антон боготворить Алісу, і вона закохана в нього, як і багато років тому. Молодая жінка по-справжньому була горда за свого чоловіка, розуміючи, який шлях він пройшов у своєму житті, і як важко все це йому далось.
Коли в компанії відкрилася вакансія заступника генерального директора, розглянуто обидві кандидатури – і Аліса, і її чоловіка. Вибір був зроблений в користь Антона, і молода жінка з усієї душі радувалась за нього. В підсумку, вони ж одна сім’я, значить, це загальний успіх для них обох – тож вона, як і раніше допомагала чоловікові і навіть виконувала за нього частину роботи.
Зміни в Антонові вона не помічала або не хотіла. Він став витрачати багато грошей на одяг? Так його посада зобов’язує добре виглядати. Він кудись йде вечорами? У нього ділові зустрічі. Він майже не розповідає про свої справи? Але зараз він начальник і не має права розкрити всі секрети. Він мало цікавиться справами сім’ї? Але йому доводиться дуже багато працювати. Вона виправдовувала всі його вчинки, вона гордилась ним.
Хто знає, скільки часу таке тягнулося, але один раз головний бухгалтер їхніх компаній, різка прямодушна пожилая жінка, яка славилася тим, що всім говорили в лице, що думає, заявила: «Аліса, ти насправді чиста чи така прекраснодушна ідиотка, що нічого не помічаєш? У твого чоловіка роман з секретаркою – вся фірма про це знає. А ти продовжуєш облизувати його і молитися, як на ікону! »
Не важко вгадати, що Аліса не повірила, більше того, вона з сміхом розповіла про це Антону. І тільки, коли побачила, що чоловік не сміється разом з нею, а напружено мовчить, приховавши очі, до неї почало щось доходити.
А далі був довгий монолог Антона: «Ти не думай, я розумію, що ти для мене зробила. Я навіть люблю тебя і завжди буду вдячним. Але ти зрозумій, поруч з тобою я все відчуваю себе шоферюгою, якого ти вирвала за вцха з бруду. Ти – постійне нагадування, що я всім, що маю, зобов’язаний тобі. Ти бачила мою слабкість, ти завжди була сильніша від мене, і тепер сильніша. Я з тобою себе почуваю не успішним і діловим чоловіком, а хлопчиком, який повинен весь час звітувати і слухатися. Так, ти ніколи мене не дорікала, але у мене така твоя жертва поперек душі стоїть колом.
На роботі про розлучення відразу ж дізналися – щаслива суперниця не втрималася, щоб не похвалитися майбутнім заміжжям зі своїм босом. Хтось співчував, хтось зловтішався, але ніхто не хотів псувати стосунки з Антоном. Аліса продовжувала працювати, намагаючись не зустрічатися з колишнім чоловіком, але той вирішив почати нове життя по повній програмі.
Одного разу він викликав Алісу в кабінет і запропонував їй звільнитися, сказавши, що не бажає бачити перед собою живий докір. Він пообіцяв хороші рекомендації і висловив впевненість, що вона, як прекрасний фахівець, знайде собі не менш гарне місце, а тут їй все одно не працювати. І тут жінка теж не стала сперечатися, а мовчки написала заяву про звільнення.
Зараз Аліса живе удвох з дочкою в тій самій маленькій квартирі на околиці, працює в невеликій фірмі недалеко від будинку. Її цінує начальство, поважають колеги за рівний і добрий характер. Вона багато часу проводить з дочкою, часто їздить до батьків, спілкується з подругами. Правда, особисте життя у жінки ніякого, хоча чоловіки не обходять її увагою.
Її колишній чоловік процвітає: він купив шикарну квартиру і почав будувати заміський будинок. З молодою дружиною вони ведуть світське життя і відпочивають на шикарних курортах. З дочкою він не спілкується, а, після того, як Аліса двічі повернула йому аліменти, перестав їх посилати. Але за останні півроку їй здалося, що вона кілька разів бачила Антона біля будинку або біля свого офісу. Може бути, дійсно здалося, тому що чоловік, так схожий на колишнього чоловіка, щоразу переховувався, коли Аліса його помічала
