“Ти робиш мені пропозицію? – Ні, тобі краще піти. Така дyрнa жінка мені не потрібна”

Одна моя знайома, назвемо її Вірою, довгий час була в захоплюючих, повних прucтрaстi стосунках. Мало того, що це був чоловік, з маленькою реалізацією і великими претензіями, він ще був псuхoпaтoм.

Спочатку все йшло досить гладко: він був милий і великодушний (насправді не був, а вдавав). Приблизно рік тривав спектакль по звaблювaнню жepтви (псuхoпaти ж не відразу розкриваються), і не дивлячись на рідкісні незрозумілі спалахи aгpeсії з його боку, Віра занурюється у стосунки все більше і більше. Красивих періодів було ще досить багато і від них було важко відв’язатися. “Адже він хороший, – думала вона, – просто зараз у нього важкі часи”. Жінки люблять виправдовувати тих, до кого прив’язуються.

І ось через рік Віра захотіла заміж. На її думку, стосунки повинні були кудись розвиватися. Адже це святе “бути разом”? “Я ж кохаю”, – думала вона. Він теж говорив, що кохає, але заміж не кликав. Точніше, до цього моменту чоловік їй популярно пояснив, що до високого звання його дружини Віра не дотягує.

І останні півроку моя знайома з останніх сил намагалася взяти недосяжну висоту. Висоту, на хвилиночку, яку їй встановив сорокарічний розведений інженер одного з виробничих підприємств, що живе в одній квартирі з батьками. Загалом, Віра не суперечила, нічого не просила для себе, не обтяжувала чоловіка своїми проблемами, а по вихідним привозила йому себе і смачненьке.

Під Новий рік, в годину Х, вона поставила сакральне питання. Мовляв, коли? Може, увійдемо в новий рік з новим щастям? Чоловік, трохи соромлячись, сказав, що не відчуває вона його, навіть прямо зовсім не розуміє. Якби вона могла хоч трішки увійти в його складне становище (яке, цікаво?), і відчути, як він втомлюється на роботі (директор заводу чи що?), то, звичайно, вона не стала б підштовхувати його до прийняття такого відповідального рішення.

А якби вона була більш жіночною, то дочекалася б, поки він сам захоче зробити їй пропозицію. А так, Віра в черговий раз переконала його в тому, що вона не та.

Віра пішла в сльозах і рuдaннях. Новий рік вони зустріли порізно. Потім були його дзвінки зі словами, що вона не так все зрозуміла, що він не хотів розлучатися, просто їй треба змінитися. Куди змінитися, він так і не уточнив. Але Віра повернулася. Кохання ж!

Уже ні на що не сподіваючись, жінка чекала, щоб день 8 березня минув швидше. Чоловік був крайнім противником будь-яких формальностей і умовностей. “Квіти треба дарувати жінці не тільки раз на рік”, – говорив він. І не дарував ніколи.

Читайте також: “Я відбила коханого у кращої подруги, а потім поплатилася за все”

А тут раптом. “Кохана, у мене для тебе сюрприз”. Завмираючи від передчуття, Віра закрила очі. “Можна! Дивись!”, – сказав він. В руках він тримав червону оксамитову коробочку. “О, Боже!” – її серце ледь не виплигнуло з гpyдeй. Так, це була обручка.

“Ти робиш мені пропозицію?” – несміливо запитала вона. “Ну, ти й дyрa! Як можна так все зіпсувати? Це просто каблучка. Просто каблучка. Тобі все кортить одружити мене на собі, а я витратив купу грошей, щоб зробити тобі подарунок. Але ти цього не цінуєш! Тобі важливо заміж “. Останні слова він сказав, перекручуючи інтонацію. “Тобі краще піти, – сказав він. – Ти не вмієш цінувати те, що є. Мені така дyрнa бaба не потрібна”.

Що б ви зробили в такому випадку?

Я можу сказати, що це ще не був кінець історії.

Автор – Лілія Ахремчик, “Обозреватель“