Поїхали ми на відпочинок до моря, я, чоловік і його мама. Загалом все було непогано. Відпочивалось добре. Якби не одне але. Наша мама приїхала без грошей і після того як ми в кафе залишили майже 800 гривень за раз, було вирішено готувати самим.
Мало того, що прибігши з моря я починаю щось шарудіти, міркувати на обід, мовчу про сніданки і вечері. Цього разу було вирішено на обід посмажити котлети і зварити рис, ну і салат ще. Котлети всі на сковороді не вмістилися, довелося готувати другим заходом. І мабуть останнім двом котлеткам не пощастило і вони мало недосмажилися, через поспіх. На що мій чоловік підняв таку бучу. Та ти мене ганьбиш перед мамою і все в такому дусі.
Ми вже тут тиждень. Мама жодного разу посуд навіть не помила, про готуванні взагалі мовчу. Вранці прокидається раніше за нас на кілька годин. То не спить і чекає коли я встану і приготую сніданок. А тут на мене ж ще й наїхали.
Нам на той момент залишилося кілька днів, я зкипіла і сказала, взагалі більше нічого готувати не буду. Нехай самі на пару з мамою стануть біля плити і готують на всіх сніданок/обід/вечерю. Все, я оголосила бойкот. Ще млинчиків збиралася посмажити. Тепер не буду.
В результаті останні два дні я перестала готувати на всіх. Перед від’їздом напередодні зварила пельменів і все. Я чесно кажучи не очікувала, що настільки тяжко буде. Мама приїхала відпочивати, а я, мабуть, працювати для всіх. Отака у мене відпустки видалася.
Фото ілюстративне з вільних джерел
