Ірина зітхнула й закрила очі, щойно свекруха розклала серветки на столі. Все до вечері було готове, залишилося тільки дочекатися брата чоловіка з нареченою.
«Ну не вже ж свекруха знов заведе свої розмови про порядки та традиції, які були у давні часи», — майнула думка у Ірини.
Вечеря буля святковою — молодший син свекрухи нарешті знайшов дівчину своєї мрії й привів її знайомитися з батьками. Ні, вони й раніше бачилися з Оленою у місті, навіть віталися, але до справжнього спілкування ще не доходило. А тепер, коли Стас вирішив, що саме з цією дівчиною планує пов’язати своє життя, відбулася перша офіційна зустріч.
«Ну невже Емма Аркадіївна псуватиме її повчаннями, як колись було у давні часи?» — з надією думала Ірина. Принаймні жінка на це сподівалася, адже добре пам’ятала, як свекруха поводилася з нею. Чоловік Максим, звісно, як міг, обмежував спілкування матері з дружиною, але ж не переїжджати їм на інший кінець світу тільки тому, що Емма Аркадіївна не вміє тримати язик за зубами?
Ірина чудово розуміла, чому свекруха здивувалася, коли побачила обраницю її сина. Адже Олена відповідала майже всім вимогам середньостатистичної «мами синочка» щодо ідеальної партії для її дитини.
По-перше, родина — цілком пристойна: батько — заступник директора будівельної компанії, мати колись викладала у балетній школі, а тепер володіє невеликим магазином біжутерії. По-друге, за плечима в Олени була вища освіта й чималий досвід роботи. А ще, власна двокімнатна квартира в хорошому районі. Тато допоміг купити.
Не варто й казати про побутові вміння: до столу Олена принесла власноруч спечений пиріг, який Іра, як і всі інші, їла майже з тарілкою.
У планах дівчини — як і в планах Стаса — було двоє дітей: хлопчик і дівчинка. Вік також відповідний: достатньо зрілий, щоб говорити про свідоме материнство, і водночас не настільки юний, аби хтось міг закинути, що вона думає тільки про вечірки й гулянки.
До того ж Олена мала стабільну роботу, з нормальною для міста зарплатою, офіційним оформленням і всіма належними перевагами, включно зі збереженням місця під час декретної відпустки. Якщо подивитися збоку, в Олени було все для спокійного сімейного життя: і надійний тил, і непогане «придане» в комплекті. Але, видно, Еммі Аркадіївні й цього було замало.
— Ти все про роботу та про роботу… А колись головною турботою дівчини була не кар’єра, а сім’я й чоловік, — почала вона солодким тоном. — Готуєш, звісно, добре, та я ж бачила, як мій син у магазині пельменями запасається. То що, справжня сім’я у вас тільки на вихідні виходить?
— А що, якщо вечеря з пельменями — це одразу ненормальна сім’я? — щиро здивувалася Олена.
— Ти тон свій зменш і обличчя не криви. У стародавні часи дівчина мала…
— У стародавні часи, — перебила її Олена, — дівчину забирали з батьківської родини на повне утримання. І саме чоловік із батьками мали забезпечити молоду сім’ю житлом, а не приводити невістку на одну кухню до свекрухи чи підселятися в її квартиру. Хоча бувало й так, що підселялися, але це здебільшого стосувалося молодшого сина. А Стас у вас середній, якщо я не помиляюся, а живуть з Іриною у вас.
— І, до речі, — додав Стас, — у давні часи дівчина сама й не обирала. Її батько віддавав за того, хто більше міг заплатити. Ти ж змогла б дозволити мені освічену наречену з гарним приданим?
— Не в грошах справа, а…
— От саме, мамо, — урвав її син. — Справа не в грошах і не в тому, «як колись було». — Він демонстративно обійняв Олену за плечі. — Тобі мало, що Максим з сім’єю тебе уникають? Хочеш такого ж і від нас?
Емма Аркадіївна насупилася. Спершу кинула образливий погляд на Олену, а тоді перевела очі на Ірину — ніби чекала, що старша невістка підтримає її. А з якого дива? Ірині самій не подобалася ця манера свекрухи порівнювати якісь давні часи з теперішнім життям. Мабуть, якби Максим був м’якшим і поступливішим із матір’ю, їхній шлюб давно розлетівся б. Та старший син Емми Аркадіївни вмів відстоювати особисті кордони — свої й сімейні.
— От же не пощастило з невістками, — зітхнула свекруха, ні до кого конкретно не звертаючись. — Одна надія, що Руслан знайде собі гідну дівчину, яка традиції поважатиме.
Цю фразу свекруха повторювала при кожній зустрічі наступні три роки — варто було тільки опинитися поруч з Ірою чи Оленою. Обидві жінки, в принципі, не надто зважали на свекрушині повчання. І простіше було перетерпіти її докори, ніж розпочинати нескінченні з’ясування стосунків.
Олена бачилася зі свекрухою три-чотири рази на рік — на свята. Ірині було важче, адже вона жила поруч з нею. Два роки жінки ділили одну кухню, а потім Максим добудував в будинку інший вхід та дві кімнати. З однієї зробили окрему кухню для Ірини. Попри спільний двір, жінки намагалися уникати зайвих розмов одна з одною.
Та зрештою мрія Емми Аркадіївни здійснилася: принаймні одна невістка у неї виявилася цілком «традиційною». Оксана, майбутня дружина Руслана, здавалася живою ілюстрацією з казкових малюнків — справжня красуня. Хіба що хустку не носила, а решта — як із картинки: і коса до пояса, і довга сукня. Штани дівчина принципово не визнавала.
Виросла вона в досить авторитарній родині, тож слова зайвого Еммі Аркадіївні не говорила та не вимагати від чоловіка захисту від його матері. До роботи не рвалася, віддаючи себе дому. І дитину привела у перший рік шлюбу, а не відкладала це «на потім», як Іра та Олена.
— От, хороша невісточка дісталася, не те що інші, — вихваляла Оксану Емма Аркадіївна перед старшими невістками.
Але, здається, десь вона перехвалила. Бо з’ясувалося, коли дитина пішла у дитячий садок, що Руслан до неї жодного стосунку не має. І що господарська Оксана доглядала не лише за їхнім господарством, а й за тим, що належало одному чоловікові з сусіднього села.
До нього, до речі, ця чудова й дуже «традиційна» дружина й перебралася, щойно вся правда про її подвійне життя відкрилася.
— Ну, а що? Подружні зради — це теж традиція, — хмикнули Іра та Олена. Їм, загалом, було байдуже, що коїться в домі брата їхніх чоловіків.
Проте у цієї історії була й своя позитивна сторона: Емма Аркадіївна нарешті дійшла власним розумом до розуміння — жодна «традиційність» чи «прихильність до старовини» не гарантують ані порядності людини, ані щасливого життя з нею. І вона потроху відчепилася від невісток старших синів. Згодом і Руслан знайшов собі другу дружину. Уже не таку «традиційну», як Оксана, але це нікого більше не хвилювало.
