– Анжелко, ти це?
– Ірко, привіт, – раділа я зустрічі зі давньою подругою.
– Тебе і не впізнати, пострункішала, покращала, напевно, і заміж вийшла.
– Так, два роки тому. Спасибі за компліменти. Ти-то сама як?
– Так як-не-як, все так же. Робота, вічна самотність, і один пухнастий кіт. Підемо, посидимо, поговоримо?
І ми посиділи. Довгенько сиділи, нам було що згадати. Досхочу наговорившись, ми обмінялися телефонами, і вирішили підтримувати зв’язок. Ірка передзвонила на наступний день, вже надзвичайно їй хотілося познайомитися з моїм чоловіком. У мене були інші плани на вечір, але не відмовляти ж подрузі.
Ірку було не впізнати. Якщо вчора вона була в звичайних джинсах і футболці, то зараз прийшла до мене в короткій сукні по фігурі. Я покликала її на кухню, чоловіка все одно поки вдома не було.
– Нічого собі, у тебе хороми!
– Та облиш ти, просто косметичний ремонт зробили.
– А ось в моїй квартирі років 20 вже ремонту не було. Все ніяк засобів не заощаджу. Пощастило тобі з чоловіком.
– Не приховую, пощастило.
Тоді я ще не була в курсі, що такою не прихованої заздрості варто надзвичайно серйозно боятися. Поки ми говорили на кухні, і Ірка співала дифірамби, чоловік повернувся з роботи. В останній момент я встигла його попередити, що у нас буде гостя, і попросила купити торт.
– Так, і чоловік-то у тебе красень! Я-то думала папіка знайшла, а тут модель.
Чоловік зніяковів. А я була дуже засмучена нескромною поведінкою подруги. Сіли за стіл, подруга інтенсивно почала фліртувати з моїм чоловіком. Викотила на стіл все своє добро, і давай згадувати історії з молодості, де я виглядала далеко не в найкращому світлі. А про себе вона говорила лише хороше: яка вона молодець і розумниця, і працює, і навчатися не припиняє і все у неї в житті ладиться, лише ось серце ніким не зайняте, і це її дуже засмучує.
Чоловік, здавалося, почав їй відповідати взаємністю. Вина їй підливає, салату підкладе.
– Ні, ні, я після 6 не їм, однак добре, раз ви наполягаєте, покладіть трішки. Сподіваюсь, моїй фігурі це не зашкодить.
– Іро, у вас чудова фігура. Я не зрозумію, чого ви так переживаєте, – муркотів їй у відповідь чоловік. Я себе в цей час не бачила, але, впевнена, була просто яскраво-червоною.
– Сергію, а може ми потанцюємо?
Тут я вже не змогла втриматися, і повела її на кухню.
– Ти що твориш?
– Анжел, пожила собі, дай іншим. Ти що не бачиш, я йому подобаюся!
– Ти з розуму зійшла? За десять років нічого не змінилося. Тоді у мене хлопця повела, а на даний момент до чоловіка прилаштовується?
– На війні всі засоби хороші. Пропусти. У дверях її вже чекав мій чоловік!
– Ірочко, а підемо краще прогуляємося!
– Сергію, я з насолодою!
І вони пішли. Ось так просто взяли і пішли. Я, звичайно ж, відразу в сльози. В голові розігруються найгірші варіанти. Як вона могла? Як він міг? Коли я вже подумки переїжджала назад до батьків, на телефон приходить смс: – Кохана, не переживай. Я лише подругу твою в таксі посаджу, і щоб після цього нахабства ноги її в нашому домі більше не було!
Господи, який у мене чудовий чоловік! Він все зрозумів і вирішив підіграти. Практично через 5 хвилин він уже повернувся додому з величезним букетом троянд. Наша сім’я вистояла проти спокусниці.
