Ось правильно про нас, жінок, кажуть, що якщо немає проблем – нам спокійно не сидиться, і треба швидше їх собі придумати. Наша сьогоднішня героїня Ольга – ще одне тому підтвердження.
Вона рано почала доросле життя. Хоча як рано – напевно, за сучасними мірками, 16 – це цілком нормально. І вже в цьому віці школярка стала крутити роман з одруженим чоловіком. Не до іспитів і книжок було, хотілося гострих відчуттів.
Слава Богу, що дружина нічого не знала і їй нічого не зробила, та й дитини не зробили. Здавалося б, уже подорослішала (пройшло пристойнa кількість часу – 5 років), забудь про це, живи і радій, що все обійшлося. Але Ольгу тепер, як вона каже, гризе сумління:
цитую:
“Зв’язок з цим одружених обірвалася, коли я переїхала з селища в місто вчитися. Звичайно, в той час я розуміла, що cпaти з ним погано і соромно. Але була молода, дурна, затягли такі ось нездорові перші стосунки. Вітер в голові гуляв.
Зараз мене дyшить вина. Тепер все розумію, і якбуло його дружині. Так ось питання. Я нещодавно повернулася на Батьківщину, вони все ще живуть там (мій колишній з дружиною), хочу вибачитися, попросити вибачення у неї. Знаю, що слова нічого не означатимуть для неї, але мені це допоможе. Хочу купити дорогого вина або віскі, хороших цукерок. Як думаєте, чи варто такий жест робити? Або нерозумно все це? Сподіваюся вашу на адекватну реакцію.”
Ну, чесно кажучи, складно тут зберігати адекватну реакцію. Адже очевидно, що дівчина просто звикла шукати пригоди на свою пoпy? Або вона благородна?
