Є у мене найкращий друг Микола, йому нещодавно виповнилось 35 років. Всю молодість вів типовий холостяцький спосіб життя, але нещодавно вирішив пошукати собі другу половинку. Набридло йому приходити ввечері в порожню квартиру. Не міг він в своєму оточенні знайти собі жінку, тому вирішив залізти на сайт знайомств.
В інтернеті та комп’ютерах він чайник. Покликав мене допомогти і оформити все красиво і грамотно. Зробив я йому анкету, спеціально сфотографував його біля машини. Розписав кожну дрібницю і заповнив кожен пункт. Але не суть. Сидимо ми з ним за ноутбуком, відбираємо і вибірково пишемо дівчатам, які йому сподобаються. Перегорнули сторінок десять, я відійшов в магазин за пінним. Приходжу через п’ятнадцять хвилин. Мене Колян кличе і сміється. каже: – Бач яка! На твою дружину схожа. Хи-хи.
Я придивився. У мене душа з тіла вилетіла. На фотографіях дійсно була моя дружина! «Шукаю хлопця для романтичних відносин 36-45 років» – свідчила сторінка. У розділі «про себе» було написано: Вільна жінка перебуває в пошуках інтелігентного і заможного чоловіка для серйозних стосунків. Чоловіків з кредитами, розлученнями і одружених прошу не турбувати, шукайте під стать собі!
Тричі перевірив всі фотографії. На одній фотці вона за кермом нашої машини. На іншій сфотографувалася в повний зріст в дзеркалі нашої шафи. Нашу квартиру я впізнав по меблях у відображенні. Решта фотографії були зроблені по нашому місту. Колян запитально дивився на мене. Я про себе вилаявся і він все відразу зрозумів.
– Твоя?
– Ага. – ледве відповів я. Тут він теж висловився на великому і могутньому. Я почав збиратися поїхати прямо зараз, але Колян порадив мені не гарячкувати. Після того, як до мене остаточно повернулося самовладання в голові визрів план. Я створив анкету на сайті, а Колян попросив свого симпатичного товариша з роботи надіслати пару своїх свіжих фотографій, яких в інтернеті ще не було, щоб їх неможливо було знайти по картинці. Довелося розповісти йому правду і тільки тоді він погодився.
Все заповнили і написали моїй «дружині». Коли вона відправила у відповідь: «Здрастуй, красавчик» я закипів від люті, але стримався. Далі пішла штатна переписка і кожне повідомлення у відповідь від моєї дружини було як сіль. Того вечора я пішов додому і дозволив Коляну листуватися з дружиною.
– Що робила? – запитав я у неї по приходу.
– Нічого, серіал дивилася. – спокійно відповіла мені вона. Стримуватися було все складніше. Щовечора я йшов до Коляна і переглядав переписку з моєю дружиною. Їй говорив, що на роботі завал. Вона навіть не здивувалася.
Три дня йшла переписка з моєю дружиною. Вона багато розповідала про себе і цікавилася нашим примарним кавалером. Довелося змушувати колегу Коляна робити багато фотографій по дорозі додому, щоб підтримувати легенду. На четвертий день ми домовилися про зустріч. Вона запропонувала кафе в іншому кінці міста, подалі від нашого будинку.
Був вихідний, я робив вигляд, що відпочиваю. Вона сказала мені що поїхала з подружками гуляти. Тільки вона пішла, я почекав десять хвилин і на таксі виїхав слідом за нею. По дорозі заїхали за Коляном. Він ув’язався зі мною, щоб я не накоїв нічого зайвого. Капкан зачинився.
Я увійшов в кафе і побачив дружину за столиком. Вона помітила мене теж. Зніяковіла і зблідла. Колян зайшов за мною слідом. «Роби все спокійно» – дав він мені пораду. Бачити її я вже не хотів. Я просто підійшов до неї і з ходу сказав: – Їдь додому і збирай речі. Твій друг не прийде. Ми розлучаємося.
Спочатку зробила вигляд, що не розуміє про що я. Потім я показав їй переписку. Спочатку виправдовувалася, а потім сама намагалася зробити мене винним. Того вечора вона зі сльозами на очах просила у мене вибачення. Я витягнув її речі в під’їзд і закрив двері, щоб більше її не бачити. Півгодини вона плакала під дверима і просила вибачення. Моє серце боліло, але відкривати я не став. Якби я побачив її обличчя, то безумовно точно б пробачив.
Розповів все батькам. Ті занепокоїлися, що вона може відсудити половину квартири і машину. Друзі кажуть, що вони не є спільно нажитим майном. Квартира була придбана задовго до нашого знайомства. Машина мені взагалі дісталася від батька. Максимум меблі і техніку забере – нехай. Найгірше, що вона вже забрала – 4 роки мого життя, а їх вже не повернути.
Фото ілюстративне з вільних джерел
