У свої 16 років Христина дізналася що ще й знаходиться при надії. Дівчина думала як сказати батькам, вони ж її так довіряли, а вона получається їх підвела.
А самому Тарасові, майбутньому батькові дитини, то вже й взагалі не розуміла як сказати. Довго думаючи Христина вирішила мовчати, аж коли термін уже був не маленький то повідомила, можна сказати поставила перед фактом всіх.
Батьки почувши новину, зовсім не жаліли дівчину, виговорили все що про неї думають. А її хлопець Тарас, одразу після цього перевівся до іншої школи, і взагалі він з батьками переїхав.
Батьки Христини думали та й вирішили відправити її до тітки в інше місто. Коли прийшов час і немовля мало появитися на світ, то батьки все ж приїхали, нібито підтримати доньку.
А насправді виявилось, що вони приїхали вмовити ту, щоб вона відмовилась від дитини. Христина такого не очікувала, вона не відмовиться від сина.
Після цього батьки відмовилися забрати її з дитиною додому, тож Христина зі сльозами на очах повернулася до тітки жити.
Вона на відміну від своєї сестри, матері Христини, була доброю та щиросердною жінкою. Світлана тітка Христини допомогла дівчині не пропасти в життю з дитиною.
Христина пішла навчатися, тітка сиділа з дитиною, а після навчання дівчина влаштувалася на роботу, а малий Дмитрик пішов до дитячого садочку.
За ці всі роки мати з батьком жодного разу не поцікавилась як живе їхня донька. Невдовзі Христина зустріла чоловіка, з яким і одружилася.
А роки йшли і уже Дмитро повідомив Христині що хоче женитися. Після весілля він з дружиною поїхали за кордон.
Христина виховує ще двох доньок разом зі своїм чоловіком. Недавно Дмитро з сім’єю приїздили у відпустку в Україну.
Велика сім’я зібралася у Христини дома. І коли вони сиділи то задзвонив телефон. То була мати Христини, яка вперше за багато років згадала за свого онука Дмитра, який як вона дізналася приїхав з -за кордону.
Вона хотіла щоб він її звозив туди до тамтешніх спеціалістів, щоб вони її оглянули.
Та трубку взяв Дмитро і сказав жінці: ” Та в тебе ж нема бабусю онука на ім’я Дмитро і ніколи не було, ти не туди попала”.
Він виключив дзвінок, віддав телефон матері і обійняв її.
А на вашу думку правильно чи не Дмитро? Чи можливо ж потрібно було вибачити жінку?
Ваша, Галина Червона
