Учень великого атеїста. Мудра притча

Давним-давно, більше тисячі років тому назад, жив один молодий парубок. Його національність не має значення, так само як і його походження.

Та задумав якось той парубок бути атеїстом. А ходили у той час чутки про одного Великого Атеїста, що міг будь-якого священика в диспуті за пояс заткнути. І вирішив парубок знайти цього чоловіка і стати його учнем. Багато доріг він пройшов, безліч людей розпитав і ось, через деякий час його мандрівки, він підійшов до будиночку, де, як йому сказали, і жив цей Великий Атеїст.

Читайте також: Коротка і нaдзвичaйно мудра притча про кожного з нас

На стукіт йому відповів старечий голос:

– Кого там проти ночі несе?

– Вибачте, але чи не тут живе Великий Атеїст?

– Поки що живу, молодий чоловік.

– Я пройшов багато кілометрів, я мандрував по різним країнам, щоб знайти вас. Я хочу стати вашим учнем.

Старий здивовано подивився на парубка.

– Учнем? Але чому ти можеш у мене навчитися? Я не ремісник, не вчений, не поет.

– Я чув, що ви – Великий Атеїст! Я теж атеїст і хотів би слухати ваші аргументи і навчатися.

– Так ти, юначе, атеїст?

– Так! Я не вірю ні в яких богів. Вони не існують.

– Що ж. Цікаво. Але послухай мене, молодий чоловіче, чи читав ти Біблію, Коран чи Апокрифи?

– Ні, але

– Не перебивай старших, юначе. Ти розмовляв зі жерцями, священиками, імамами?

– Ні.

– Чи здійснював ти паломництво у святі місця?

– Ні, але навіщо? Я ж не вірю в це!

– Ти жив при скиті пустельників, спостерігаючи за їх життям і розмовляючи з ними?

– Ні.

– Ну тоді, юначе, ти не атеїст.

– А хто ж я тоді?

– Ти – невіглас!

Джерело