Увечері у двері Катіної квартири подзвонили. Вдома нікого не було, тому дівчина вирішила не відкривати – вона дуже хотіла просто пролежати весь вечір і всю ніч в ліжку плачучи

Того вечора Катя, як завжди, приводила себе в порядок, адже завтра день закоханих. Вона уявляла, як хтось підкине їй маленьку картину з серцем. Наївно? Напевно, віра в дива не залишає навіть шістнадцятирічну дівчину.

Раніше їй дарували валентинки, однак в основному це були подруги. Одного разу хтось з однокласників сховав в її зошиті паперове сердечко, а потім вона знайшла цей сюрприз, відкрила його, а всередині було написано: «Каті від…»

Ці три крапки переслідували дівчину ще декілька тижнів, лежачи в ліжку ввечері, вона постійно думала, хто зробив їй цей маленький подарунок.

Вранці 14 лютого вона прокинулася дуже рано, швидко зібралася і побігла до школи. Мороз на вулиці щипав їй щоки, тож коли вона увійшла в будівлю школи, вона була дійсно найкрасивішою дівчиною. Рожевощоке, блакитнооке, худе створіння. Чомусь радість швидко випарувалася, можливо через школярів, що блукали шкільними коридорами. На кожному кроці посмішки, люблячі очі, шепіт на вухо і пальці, стиснуті в руці коханої людини.

Чомусь Каті захотілося плакати. “Це не моє свято, не моє”, – промайнули думки в її голові. Ще б декілька хвилин і вона швидко б пішла геть, попри здивовані погляди й думки оточуючих. Але хтось з подруг вчасно підійшла.

– Кать, привіт! Що з тобою?

Катя здригнулася, повернулася в бік, звідки лунав голос подруги. З вдячністю дивлячись в очі Сніжані, дівчина почала щось вигадувати, мовляв, задумалася чи не забула вимкнути дома телевізор. Сніжана просто похитала головою і потягнула подругу до класу.

Під час занять Катя трохи заспокоїлася, чарівний настрій частково повернувся і вона почала крадькома спостерігати за однокласниками, можливо, хтось все-таки подарує їй сердечко? Або навіть поцілунок?

Пролунав останній дзвінок, сигнал, який сповістив, що настав час повертатися додому. Катя навмисно повільно йшла по коридору, все ще сподіваючись, що хтось не встиг її привітати. Що її друга половинка зараз десь поруч. Вже біля шкільного паркану в її очах заблищали сльози. “Чому? Чому?» – кричали думки в голові дівчини. Вона швидко пішла додому, щоб знайти у свою кімнату, заритися обличчям в подушку і дозволити волю сльозам.

Увечері у двері Катіної квартири подзвонили. Вдома нікого не було, тому дівчина вирішила не відкривати – вона дуже хотіла просто пролежати весь вечір і всю ніч в ліжку плачучи. Але на цей раз Сніжана вирішила не здаватися – вона дзвонила у дверний дзвінок і на мобільний, поки за дверима не почула кроки подруги. Відчинивши двері, Катя була приголомшена – разом з подругою за дверима були ще п’ятеро їхніх спільних друзів, великий торт у формі серця і ще багато різних смаколиків.

Перша думка дівчини полягала в тому, щоб просто зачинити двері й Катя, спіймана зненацька, майже так і зробила. Але Сніжана рішуче взяла дівчину за руку й повела її у власну кімнату, щоб перетворити її в ту красуню, якою вона була вранці.

Що сталося далі? Того вечора Катю поцілував найкрасивіший хлопець в класі, а вранці він прийшов до неї, щоб провести її до школи й сісти разом за одну парту. Найголовніше – ніколи не впадати у відчай, а якщо й довелося плакати, то завжди можна покластися на справжніх друзів.