– А я своїй невістці подарунків не дарую! Ніколи! Ну тому що все одно не догодиш! Як вони тільки одружилися, намагалася дарувати, звичайно. А у відповідь – тільки губки надуті. Жодного разу спасибі не сказала. То не того кольору, то не того розміру, то не тієї фірми.
На рочок я онукові купила комбінезон – хороший, дорогий! Так з нею мало не істерика трапилася. Її величність, бачте, в інтернеті інший комбінезончик пригледіли, і хотіли саме його, а я тут влізла. І син на її бік став – навіщо, мовляв, купуєш, ми самі хотіли, ти все одно не знаєш, що Ані потрібно … А потім вона мені і зовсім заявила – знаєте, мовляв, МарьПетрівна, я вас дуже прошу, не витрачайте гроші, не купуйте нам нічого! Смаку у вас немає, розуму теж!
– Невже так і сказала? Про те, що розуму немає?
– Ні, ну я, звичайно, трохи перебільшую, про розум вона нічого не сказала, але за змістом виходило, що так … Загалом, сказала мені, що не потрібно їм від мене подарунків. На тому ми з нею і домовилися. Раз не треба, то так тому і бути. Ми їм нічого не даруємо, років п’ять уже. Хіба що онукові шоколадку або киндерсюрприз вручу, і все.
– Ну і добре, що домовилися! Ви не витрачаєте гроші, вона не нервує, ніхто не ображається. Всім простіше!
– Так, але в цьому році дочка порадувала мене внучкою! І доньці я, звичайно, купую багато чого … Зараз ось дитячі дрібнички разом набирали, ой, я прямо відірватися не могла, таке все миле! Дочка всім задоволена, за все дякує, не говорить, що я дурниці купила і смаку у мене немає … В день виписки я подарувала внучці сережки з камінчиком – на майбутнє. Ну і невістка бачила це. І прямо в обличчі змінилася.
– Образилася?
– Ага! Чоловікові потім висловила – мовляв, нашому Миколці кіндер, а внучці – золото-діаманти … І син до мене, такий, з претензіями … Загалом, пересварилися всі в черговий раз … І я тепер думаю – що, я знову не права, так? Не повинна тепер нічого дарувати доньці, щоб догодити невістці? Чи дарувати так, щоб невістка не бачила? Або що?
Свекруха винна, бо все-таки сама спровокувала конфлікт таким демонстративним подарунком?
Повинна розуміти, що так не робиться: даруєш щось одному, даруй і іншому. Тим більше, коли мова йде про онуків.
Або невістка отримала по заслугах? Не треба було свого часу відмовлятися від бабусиних подарунків, зараз би і її дитині дарували щось рівноцінне?
