Валентина часто згадувала той день, коли вона вперше побачила свого сина після того, як він залишив дім. Тоді, коли він ще був маленьким, вона завжди була поруч з ним, як тінь.
Але з того часу, як він поїхав навчатися в інше місто, все змінилося. Мати, хоч і переживала за нього, завжди підтримувала його рішення. Проте жодного разу вона не могла передбачити, що її приїзд до нього буде таким. Це стало незабутнім моментом в її житті.
Валентина приїхала до сина без попередження. Може, це і було її помилкою. Вона й сама не розуміла, чому так зробила. В її серці було багато тривоги, й цілий рік вона не бачила його особисто, тільки через телефонні розмови і рідкісні листи.
Тому, як тільки вона отримала черговий лист від сина, вирішила вирушити в подорож. Вона не була впевнена, що він чекатиме її, але серце підказувало, що пора.
Сусід впустив жінку на сходи, бо Петро не відповідав на домофон, а коли вона дійшла до потрібного поверху, виявилося, що двері його квартири навіть не замкнені.
Валентина зайшов усередину і аж перехрестилася. Вона ледь не втратила дар мови. По тісній залі були розкидані порожні пляшки від оковитої.
Побачила кілька хрустких пакетів, ще якісь папери і навіть одяг — не тільки чоловічий. Валентина обережно пішов глибше у квартиру.
У вітальні, лежало четверо молодих людей: дівчина розвалилася на дивані, двоє хлопців спали посеред килима. Сповнена найгірших страхів, жінка пішла до спальні.
Там, на ліжку, накрита ковдрою, хропіла білявка. Петро лежав на підлозі, прямо під ліжком, на забрудненім килимі. Валентина стояла над сином і з недовірою дивилася на його порвану футболку. В якийсь момент він кліпнув і відкрив очі.
– Мама? — Петро рвучко сів, ніби отямившись. — Що ти тут робиш?
– Я приїхала просто подивитися, як у тебе справи. – жінка похитала головою. – І, здається, тепер бачу.
Петро приїхав до батьків наступного тижня. Він клявся, що постійно шукав роботу, але не знаходив нічого корисного, а на деяких посадах бракувало досвіду. Що стосується тієї картини, яку побачила Валентина у квартирі, то син пояснив, що це був день народження його друга, і вони просто святкували.
Жінка, звісно, не сказала синові, що вже склала про нього свою думку. Але відтоді не давала йому більше грошей .
Хоча спочатку Петро був страшенно обурений, але став скромнішим, коли Валентина пообіцяла все ж допомогти йому оплатити комунальні і дати їжу.
Зрештою, це все, що вона може для нього зробити, але цього разу Валентина вирішила твердо, що Петро повинен докласти своїх зусиль.
Олеся Срібна
