Марина та Василь жили з батьками чоловіка та виховували єдину донечку. Подружнє життя здавалось жінці важким та дуже втомлювало її, однак вона терпіла до того часу, поки все не стало ще гірше.
Вперше за три роки подружнього життя Марина відпросилася у чоловіка побачитись з подругами. Вона затрималась і повернулась додому пізніше запланованого часу. Василю це дуже не сподобалось.
— Де ти так довго ходила?! – Сердито звернувся чоловік до Марини. – Ти бачила котра година?
— Нічого страшного не сталось. – Стримано відповіла жінка. – Я не маю права відпочити?
Чоловіка ще більше розсердила відповідь Марини, що він не стримав емоції і не тільки їх. Він майже відразу зрозумів, що накоїв, але з того часу Марина більше не підпускала його до себе.
— Я подаю на розлучення, – говорила жінка чоловіку.
На це були й інші причини. Василь і раніше бувало слів не добирав для Марини, але до більшого не доходило, а тут все вийшло за межі допустимого. У нього не було постійної роботи, натомість він проводив майже весь час за комп’ютерними іграми. Його байдужість до дружини та всього, що відбувається, була нестерпною для жінки. До того ж його мати лізла у всі щілини їх стосунків.
Василь розлучення не бажав. Що тільки він не робив за той місяць: просив пробачення, плакав, інколи у нього виривалися гострі словечка, влаштовував такі сцени, що волосся дибки. Марина не мала змоги з’їхати, тому доводилось просто терпіти.
Ще важче стало тоді, коли свекруха дізналася про плани Марини розлучитися. Вона зі свекром почала повчати невістку, що та погана господиня, про дочку зовсім не дбає, та нікому не буде потрібна з чужою дитиною, а те що їх син накоїв — це нормально.
— Всі ж так живуть, і нічого. – Сказала свекруха Марині. – Якщо любиш — треба пробачити! Але ти, певно, ніколи й не любила його!
Марина просто мовчала, бо не вважала за потрібне обговорювати це. Через кілька днів свекруха знову побачила, в якому стані її син, і вилила на невістку багато образливих слів:
— Побійся Бога! Кому ти така потрібна? Не буде у тебе щастя ні з ким іншим.
Пізніше вона почала маніпулювати тим, що відбере у Марини дитину, а ввечері того ж дня це заявив ще й чоловік.
Марина була невблаганна. Вона твердо вирішила розлучитися. Подруги підтримали її морально та допомогли відвезти речі до батьків Марини, як тільки вони повернулися з-за кордону.
Василь ще не раз намагався повернути дружину додому, маніпулював дитиною. Але жінка стояла на своєму. Кажуть, що від таких людей важко піти, але Марині вдалось. Вона відчула полегшення, коли отримала документ про розлучення. Зараз вона занурилась у роботу, щоб якомога швидше відпустити минуле і навіть думати не хоче про стосунки.
