“Вертихвістка! Зaвaгiтнiла незрозуміло від кого, мені на шию дитину повicила, а зараз так дякуєш? До чоловіка мого лізеш? Пішли геть звідси!”

Вийшла мама заміж. Ніби і порадіти треба, але її чоловікові всього 25 років тоді було, він старший за мене всього на рік!

Як він до нас переїхав, мене «попросили» переїхати. Я наполягала на розміні квартири – вона нам з мамою в рівних частках належить, від тата залишилася.

– Тобі не соромно матір рідну гнати? – посміхаючись питав у мене Ігор, мамин тоді ще коханець.

– А тобі не соромно, на квартирі одружуватися? – випалила я.

Не просто так він мені не подобався: поки мама на роботі, він до мене підкатувати став. Пропонував маму вижити, обманом у неї її половину квартири відняти. Я з обуренням відмовлялася, плануючи здати його мамі. Але він встиг раніше.

Він сам забрав маму з роботи, на татовій машині, і наплів їй, що я до нього чіпляюсь. Мама з порога на мене напала:

– Вертихвістка! Зaвaгiтніла незрозуміло від кого, мені на шию дитинy повicила, а зараз так мене дякуєш? До чоловіка мого лізеш? Збирайтеся і пішли геть звідси!

Ми з донькою нікуди не пішли – це і моя квартира теж. Але атмосфера загострилася до краю: Ігор не давав мені проходу, налаштовуючи маму проти мене.

Коли вони одружилися, то Ігор почав умовляти маму переписати на нього її половину квартири. Аргументуючи це тим, що побоюється за мамине життя:

– Твоя дочка від мене без розуму, а ти сама знаєш, на що здатна закохана жінка. – говорив він мамі.

Я вирішила не чекати кінця цього цирку і запропонувала матері продати квартиру, а гроші поділити. Дві однокімнатних можна було б купити. Вона не погоджувалася, заявляючи, що це її квартира, що батько повинен був написати на неї заповіт, що я його сховала від неї. Я сміялася:

– Мамо, ми не в Америці живемо, ти серіалів передивилась. У нас, якщо людина написала заповіт, то його копія зберігається у нотаріуса.

Але тут Ігор вирішив підсуєтитися і умовив маму на продаж. Його можна зрозуміти: або він буде чекати багато років кoнчини 41-річної мами, щоб успадкувати від неї половину половини квартири, або куплена квартира буде вважатися спільно нажитим майном.

Батькова квартира була продана, ми роз’їхалися і я зітхнула з полегшенням. Якщо мамі він так подобається, то і хай живе з ним, мені то яке діло.

Ігор розлучився з мамою через рік. Він витратив з нею всі татові накопичення, змарнував усе мамине золото по ломбардам і розлучився, поділивши квартиру. Маминих грошей вистачало лише на кімнату на околиці, тоді вона прийшла до мене.

Я працювала, дитина ходила в садок, ми по-тихому робили ремонт і обживали, обростаючи меблями.

Мама прийшла до мене не просто так. З її слів, в тому, що вона на вулиці, винна я. Адже це була моя ідея продати квартиру. Насамперед вона почала шукати сліди присутності її Ігоря в моїй квартирі:

– Де він? Зізнавайся, він через тебе мене кинув?

Я покрутила пальцем біля скроні:

– Мамо, ти вийшла заміж за альфонса. Чим думала? Хоча, можеш не говорити – і так зрозуміло. Немає його тут, він мені ніколи не подобався, на лобі в нього написано «шахрай».

План у мами такий: я продаю свою квартиру, вона докладає мені свої кошти і ми беремо іпотеку на моє ім’я, і ​​живемо дружно в купленій квартирі.

– Навіщо? Щоб у тебе з’явився черговий «Ігор»? Хоча ні, знаєш як буде: Ігор дізнається про те, що у тебе знову є що ділити, прийде і впаде до тебе в ніжки, прощення випросить і все повториться. Воно мені треба? Візьми собі студію, гроші на перший внесок у тебе є, зарплата у тебе хороша, кредитна історія – відмінна, банк точно схвалить.

Мама на мене образилася – як так я їй відмовила у продажі моєї квартири.

Квартиру вона не купила – помирилася з Ігорем, який допоміг матері розтринькати її частину грошей за продану при розлученні квартиру і знову зник.

Вона знову прийшла до мене, тільки вже без грошей.

Ось є ж такі люди, яких життя нічому не вчить. Другий раз на ті ж граблі по імені «Ігор», це явно перебір для моєї не дуже розумною мами.

Читайте також: Продала доньку аби врятувати чоловіку життя, та Бог покарав самотністю

Я домовилася з бабусею, маминою свекрухою, та погодилася дати притулок мамі, відразу її попередивши:

– На квартиру навіть губу не розкочувати, внучці залишу.

Зараз мама живе «щасливо» зі своєю свекрухою. Так само «щасливо», як жила я в одній квартирі з її бувшим муженьком. Сама винна!

Джерело.

Шановні читачі запрошуємо Вас на наш канал у Telegram