Від Ліни, моєї знайомої, більше року тому, після тринадцяти років спільного життя, пішов співмешканець. Він же батько її 12-річної доньки. Пішов підло. Не пояснивши причин. Просто зібрав речі і відчалив. Не попрощавшись. Залишивши лише прощального листа і дві троянди в різних вазах. Ніби як їй і дочці по квітці. Насправді троянд було три, одна з них, з обламаним бутоном пізніше виявилася в сміттєвому відрі.
У той же вечір чоловік потрапив під вантажівку. Приятелька його впізнала, але ховати «мерзенного зрадника» відмовилася навідріз. Лист і дві троянди викинула в сміттєпровід. А ось третю троянду, точніше її стебло, дочка заховала. І укоренила.
Рівно через рік, в той день, коли не стало її батька вона розцвіла. Квіточка була кошлата, непоказного, бляклого кольору. І протрималася всього кілька годин. Після чого рослина, що віддала всі сили на це чудо, зачахла.
Але вся злість і образа приятельки до цього часу вщухли. І цю квітку вона сприйняла як найдорожчий в її житті подарунок. І як надію на нескору, але все ж зустріч.
Вона акуратно висушила пелюстки і зсипала їх в красиву шкатулку. Туди, де зберігається дешевенька срібна каблучка, подарована їй за народження дочки. Ні, не співмешканцем і не «мерзенним зрадником», а коханим чоловіком, який подарував їй кілька років щасливого життя. Батьком їх чудової дочки. І просто хорошою людиною.
Фото ілюстративне з вільних джерел
ПЕРЕДРУК ЗАБОРОНЕНО! Спеціально для osoblyva.com
