Поки я заробляв гроші, моя дружина займалася собою. Я ж в ній душі не чув, одягав, пестив і плекав. Робота в держустанові на пів ставки. 30 хв їзди від будинку. Платили їй не погано, та й не переробляла там вона. Мені подобалося, що вона у мене розумниця і красуня і завжди дивиться за собою. Регулярні походи до косметолога, перукаря і фітнес, допомагали їй підтримувати себе у відмінній формі.
У порівнянні з сусідками, у яких вже були діти і турботи, вона була як новий автомобіль з салону. Мужики зрозуміють. Сильна половина, коли її бачила на вулиці, тільки ковтала слину, а я їй пишався. У неї були такі наївні, добрі і чесні очі і дуже приємний голос. Їй хотілося вірити і довіряти. Для мене вона була, як магніт.
Передумови були, але я на них не звертав уваги. Я про це не замислювався, хіба мало буває, раптом колеги по роботі, та й зарплата дозволяла їй не відмовляти. Про все я дізнався випадково, коли повернувся додому невчасно. Вона не просила пробачення. Не обіцяла. А просто на наступний день зібрала всі свої речі і поїхала до нього.
Я змінив усе замки на дверях, благо квартира була куплена мною раніше, до знайомства з нею, так що їй нічого не світило. Перший місяць мене затягнула депресія, хотілося забутися. На роботі все валилося з рук. Я зрозумів, що треба щось робити, інакше біди не минути. Час був такий, що начальство мене відпустило насилу і я поїхав у відпустку. Ні не на морі, як подумають багато, а в санаторій.
Гроші були, так що я не поскупився, місце було відмінне. Природа і свіже повітря, що ще потрібно людині? У санаторії був басейн, нормальні номери і відмінне обслуговування. Була зима, навколо стояли замети і гуляти можна було тільки по розчищених доріжок. В один із днів, я йшов на обід і як ішов, так і зупинився. Назустріч йшла вона.
Знаєте, вона не була схожа на дівчат з інстаграм. Це була природна краса, незіпсована модою, а може у неї був вроджений смак. Іноді народжуються такі жінки, які вже з раннього дитинства знають, як і що одягати, як сидіти і говорити. Помітивши мій погляд, теж зупинилася. Схоже, в той день зустрілися дві самотності.
Знайомство було буденним, просто зустрілися дві дорослі людини, які розуміли, що і як потрібно робити. Обідали ми вже разом. Після обіду ми пішли гуляти. Так почався роман довжиною в один тиждень. Ми жили в сусідніх містах. П’ятдесят кілометрів, це не відстань.
Тиждень закінчувався, а розлучатися не хотілося, але довелося. Зараз ми з нею щодня листуємося по скайпу. На вихідні вона приїжджає до мене або я до неї. Але частіше вона до мене. Буду чесний, люблю я її не тільки за красу, а й за млинці, які вона чудово готує на кухні по вихідним. Розумію, що відпускати таке щастя від себе надовго, небезпечно.
Запропонував переїхати до мене. Вона поки думає, так як там у неї теж робота, батьки і друзі. Одружитися напевно ще занадто рано, адже ми так мало одне одного знаємо. Я був з нею чесний і розповів свою історію. Вона мене розуміє.
Може варто ризикнути і одружитися?
Фото ілюстративне з вільних джерел
