Мені ось стало цікаво – чи правильно я живу? У мене є 2 подруги, з якими знайомі зі школи. Нам по 45 років. Вони бездітні і в даний момент незаміжні. Я вдова з 15-річною донькою.
Зарплати у нас приблизно однакові, невеликі, але я постійно беру шабашки, та й дочка підробляє на роздачі листівок, щоб були кишенькові гроші.
Квартира у нас своя, дісталася від моїх батьків. Живемо дуже економно, зайвого одягу не купуємо, продукти намагаємося брати зі знижками. Коротше, глобальна економія, щоб дозволити собі 1-2 рази на місяць сходити в кіно, на виставку або інший цікавий захід.
Перша подруга (Лариса) весь час скаржиться, що грошей немає. Але щороку їздить, то в Туреччину, то в Грецію. Змінює коханців, але вони її не утримують, а навпаки Лариса їм підкидає то на пuво, то на сuгарети. Живе на орендованій квартирі і харчується водою, та кавою.
Друга подруга (Жанна) домогосподарка. Сезонно працює, але здає квартиру, що дісталася від родичів. Дуже багато грошей витрачає на харчування.
До неї як прийдеш в гості, так і наїсися на тиждень. Завжди в наявності пиріжки, булочки, борщі супи, салати, запіканки. У салони на манікюр педикюр ходить щотижня. Брендовими обновками хвалиться.
Ось я і подруг своїх люблю, але і заздрю їм страшно. Ну як так?! Мені щоб купити нову річ треба по трішечки 2-3 місяці відкладати, манікюр саморобний, волосся фарбую сама, стріжем з донею чубчика один одному. Що я роблю не так? Ні сил ні часу на ще одну підробітку просто немає. Чи є вихід із злиднів?
