Я хочу вам розповісти про свого чоловіка – колишнього чоловіка. Це бажання у мене з’явилося давно, і, коли я читаю одкровення інших жінок, що всі мужики – козли і обманщики, то мені хочеться заперечити і посперечатися. Напевно, знайдуться жінки, які погодяться зі мною навіть в тому, що , і після розлучення можна зберегти пристойні відносини, і не переповнюватися злістю і ненавистю.
Коли ми познайомилися з моїм чоловіком, він відразу мені зізнався, що у нього була дівчина, яку він дуже любив і мріяв з нею одружитися. Але вона не дочекалася його з армії, вийшла заміж. Я тоді подумала – мало що було в житті ?! Але ж зараз він вільний, я ні в кого його не краду.
Коли мій чоловік виявив, що він у мене – перший чоловік, то відразу запропонував одружитися. І я була щаслива, тому що вже любила його всією душею. Так почалося наше сімейне життя, і все в ньому було добре. Я бачила, що чоловік до мене чудово ставиться, у всьому допомагає, поважає, прислухається. Ми будували плани, навіть мріяли про дітей, вибирали їм імена.
Але життя посміялося над усім цим – та дівчина, яку любив мій чоловік, розлучилася, вони зустрілися, і всі колишні почуття, принаймні, у чоловіка, спалахнули знову. Я помітила, що він змінився, але не стала розпитувати, а, навпаки, постаралася всіма способами доводити йому свою любов. Не допомогло! Одного разу він прийшов додому і, мало не плачучи, сказав, що більше не може так жити, що він любить її навіть сильніше, ніж раніше, і дуже добре до мене ставиться, щоб зраджувати і обманювати.
Читайте також: Одна любов на трьох. Вона сподівається, що Вітя з нею залишиться але чекає на нього ще дружина
Я ніч думала, а на ранок відпустила його, без скандалів, без звинувачень і істерик. Тому що зрозуміла, що проти такої любові я не зможу боротися, або ж ми всі троє будемо нещасні. Не буду розповідати, як мені було погано і важко, але я змогла впоратися. Нас швидко розвели, і чоловік пішов до тієї дівчини, залишивши мені все: квартиру, речі, наші накопичення.
Я вчилася жити одна, не слухаючи порад і докорів подруг, що за любов потрібно боротися, що з суперницею варто обійтися інакше, і так далі. Так, мені було важко, але я вже розуміла, що чоловік – однолюб, що він щиро намагався забути свою любов, побудувати зі мною щасливу сім’ю. А уявити собі життя далі, знаючи, що він все одно любить іншу і мріє про неї – це було вище моїх сил.
Життя у мене вже налагоджувалося, навіть з’явилися шанувальники, все було в порядку, але тут я захворіла. Після обстеження, коли мені назвали діагноз, я думала, що не виживу. Потрібна була термінова опepація, на яку не було грошей. У мене немає рідних, і батьки давно помepли. Тобто, я на світі зовсім одна, і допомоги мені чекати було ні від кого. Тоді я зателефонувала колишньому чоловікові, все йому розповіла, і він тут же прийшов.
Далі все розвивалося швидко. Не знаю, звідки, але він знайшов гроші, мені зробили вдалу опepацію. Потім я довго лежала в лікарні, а чоловік постійно відвідував мене. І одного разу він прийшов зі своєю дружиною. Ми познайомилися. Я дивилася на неї і намагалася зрозуміти, що в ній краще, ніж в мені – і не знаходила, крім одного – вона дійсно любила, навіть світилася вся, коли дивилася на нього.
Довго розповідати, але мій колишній чоловік і його дружина виходили мене після опepації, а потім довго допомагали мені вдома, коли я виписалася і була ще зовсім слабкою, щоб щось робити. Потім вони ще відправили мене в санаторій для остаточної поправки.
Хвороба відступила, і життя тривало. Остаточно одужавши, я знову стала працювати. Про те, щоб я повернула борг, чоловік і чути не хотів, а його дружина була з ним повністю згодна. Ми з нею не те, щоб подружилися, але я розуміла, що в цій історії ніхто ні в чому не винен – просто так доля розпорядилася.
Зумівши примиритися з усім цим, я змогла побудувати і своє життя – через рік після опepації, вийшла заміж. Свідком я запросила дружину свого колишнього чоловіка. Я не збрешу, але вони обидва були щасливі, що у мене все так добре. Щаслива була і я, тому що люблю свого нинішнього чоловіка, а, крім того, я у нього – єдина любов. І ще, він часто повторює, що однолюб, а тому я можу навіть не думати, що він може мені зрадити або навіть подумати про когось іншого.
Скоро у нас буде дитина, і хрещеними до нього ми вирішили покликати мого колишнього чоловіка і його дружину. Ми тепер дружимо сім’ями і відчуваємо себе рідними людьми.
Ось така історія. Всяке в житті трапляється, але, головне, що можна залишатися людьми в будь-яких ситуаціях. Якби не він, мене б уже на світі не було, а зараз я здорова, кохана і щаслива, і навіть скоро буду матір’ю. Якщо вас кинув чоловік, то це зовсім не означає, що він негідник, а ви – жертва. Бувають випадки, коли ніхто не винен, що так все склалося.
Наталя, 28 років
