Мій син одружився в 25 років. Зі своєю майбутньою дружиною Еліною він познайомився на вокзалі – побачив, як тендітна дівчина тягне важкий чемодан, вирішив допомогти, так і познайомилися. Коли він привів її до нас додому, я, звичайно, напружилася.
Вона була приїжджа, без постійної роботи, без вищої освіти. Цікаво, що і рідного дому у неї толком не було, тому що батьки її теж давно не жили на батьківщині в Молдавії – моталися по великим містам, робили ремонти.
По-перше, все це було несподівано – вони почали жити разом через тиждень після знайомства.
По-друге, обидва молоді, вона взагалі – майже дитина, їй тоді було 18 років. Але все якось швидко владналося, ми звикли один до одного. У мене єдиний син, і я завжди сподівалася, що невістка буде мені замість дочки.
Читайте також: Двічі в одну річку. Лиш через 10 років зрозуміла що накоїла
Ну, не знаю, як ладнають з дочкою, але ми з Еліною були як подружки. Та й син мій був щасливий, а для матері, погодьтеся, це теж дуже важливо. Так що ми з Еліною прекрасно ладили, а вже коли вона народила чудового хлопчика, то вся наша сім’я готова була її на руках носити.
Ми все для них робили! Жили вони в окремій двокімнатній квартирі. Влітку я відправляла їх на море – у моєї найкращої подруги свій будинок в курортному містечку. Відпочивали вони там по два-три місяці, син працював віддалено – благо, професія дозволяє. Коли малюк захворів – ми знаходили кращих лікарів, купували і Еліні, і дитині кращі речі.
Еліна збиралася вступати до інституту, як раптом …
Загалом, раз на рік невістка з онуком їздили в Молдавію – у неї там живе старенька тітка. І ось у вересні минулого року, вона як завжди поїхала туди, а повернулася чомусь без дитини. Ми злякалися – щось трапилося? А вона зі словами «Щось я у вас не прижилася» починає збирати свої речі. Загалом, вона пішла від сина. Поїхала, і онука ми більше не бачили.
Син мій в шoці! Я писала їй довгі листи соц.мережах, вмовляла, буквально – благала! Мені здавалося, вона просто не розуміє, що життя собі ламає. Але вона ні на одне моє повідомлення не відповіла.
Ось така байдужість. Але ж вона мене мамою називала … Ось що це було? Розрахунок? Адже все одно в результаті виявилося, що я – «зла свекруха». Яка, між іншим, дала їй все, що можна!
Еліна, схоже, людина з сім’ї без традицій, без уподобань, без відповідальності. Байдужа!
І мені здається, моє перше почуття настороженості мене не підвело. Не треба було її навіть в будинок пускати.
Ось тільки не знаю, як бути з онуком – адже я його так люблю.
Джерело
