Вона дуже захоплювалась футболом, а батьки не розуміли, чому дівчина полюбляє чоловічий спорт. Ніхто Не розумів, що все це Діана робила заради тата, який від них пішов. Вона хотіла, щоб він пишався нею

Діана була моєю подругою. Старша у сімʼї.

Батьки розлучилися, коли їй було дванадцять років. Коли ще тато не пішов, вони завжди разом на дозвіллі грали у футбол.

Напевно ще від того часу, Діана полюбила цей спорт, коли вони з татом проводили час на полі.

Коли він пішов, я часто бачила її одну з мʼячем, вона дуже сумувала і важко переживала розрив батьків.

Згодом, коли Діана закінчила школу, вступила у фізкультурний коледж, і почала на постійній основі грати у футбол.

Я думаю таким чином вона згадувала батька. І той час, коли вони проводили разом.

Мама і родичі засуджували дівчину. Постійно дорікали, що вона буде схожа на чоловіка, і що це не дівоча справа.

Бунтуючи, моя подруга відрізала довжелезну косу, і поcтриглась налисо.

Це було здивуванням для всіх. А вона так і сказала, що робитиме що вважає за потрібне, і що не чекає від них схвалення.

Згодом вона мені розказувала, що дуже переживала чи не відвернеться сімʼя від неї через цей крок.

Діана почала їздити на різні змагання, присилати мамі фото, як доказ, що є дуже багато дівчат таких самих як вона, що це нормально, коли дівчина захоплюється, і грає у футбол.

Ще вона казала, що дуже надіється побачити хоча б раз на змаганнях тата, щоб він пишався нею.

Я підозрюю, всі ці намагання стати найкращою футболісткою вона робила заради нього.

Весь час озиралась на трибуни, весь час молилася і просила щоб тато з’явився хоча б один-однісінький раз.

Коли його так і не було, вона почала шукати його в соціальних мережах.

Читайте також: Коли рідні хочуть тобі “сісти на шию і ноги звісити”. Так склалося в мене життя, що я залишилась одна з дитиною, та змушена була повернутися до батьківського дому

На превеликий жаль, вона побачила тата на фотографії, поряд із новою жінкою, він посміхався, і тримав на руках маленьку донечку.

Серце моєї подруги розлетілося на друзки. Вона покинула коледж, і повернулася в село, до мами.

Зараз я втратила зв’язок із нею, бо ні телефон, ні соціальні мережі не активні.

Хотіла б дізнатися як вона тепер? Поїхати боюся, щоб не ворушити свіжі спогади. Надіюся у неї все наладиться.

А батькам, які йдуть і забувають про дітей, хочу нагадати, ви не будете вічно молоді. Всім потрібен хтось поруч, коли прийде старість. Дивіться, щоб ви потім не плакали так, як плачуть забуті вами діти.

Історія написана спеціально для osoblyva.сom

Передрук в повному обсязі заборонено без письмового дозволу власника Сайту.

Автор: Mavka