Коли Олена повернулася з нічного клубу і включила в своїй кімнаті світло, вона побачила, що зі стіни на неї дивиться обличчя незнайомої жінки.
– Мамо! – злякано закричала вона. – Звідки це? Хто це така? Чому вона тут висить?!
Через хвилину в кімнаті з’явилася заспана мама і невдоволено загарчала:
– Ти що, сусідів хочеш розбудити? На годиннику друга година ночі!
– Хто це? – повторила своє питання дочка. – Чия це фотографія? Я цю жінку не знаю.
– Я сама її сьогодні вперше побачила. Загалом, знайомся. Це твоя тітка по батьківській лінії. І ще, на кшталт… вона тітка не проста, щось бачить. Живе в селі. Сьогодні була у нас в гостях, проїздом. Заїхала до нас спеціально, щоб на тебе подивитися. Але тебе ми, звичайно ж, не дочекалися, і тому вона дала мені це фото, і веліла повісити у тебе в кімнаті.
– Навіщо це? – здивувалася Олена.
– Не знаю, – знизала плечима мама. – Вона ж з тих, хто “бачить”, їй видніше. До речі, я тобі і на мобільник її фотку надіслала. Так що, вона тепер є у тебе в телефоні. Не смій її звідти видаляти. І фото на стіні чіпати не смій. Тепер тітка буде постійно за тобою спостерігати, навіть на відстані.
– Але чому? – Олена з підозрою подивилася на фотографію тітки, і їй здалося, що вона їй підморгнула.
– Так треба, – відповіла мама і знизала плечима. – Вона сказала, що тобі потрібна її допомога. Вона в своєму сні це побачила.
– Допомога? Мені? З якого дива?
Олені хотілося поставити мамі ще купу питань, але та повернулася до неї спиною.
– Все, мені спати пора. Зранку на роботу.
Мама пішла тихо, без нотацій, і від цього Олені стало не по собі. Вона давно вже звикла до того, що кожен день мама серед ночі влаштовує їй концерти – за те, що вона постійно ошивається в клубах. Олені іноді навіть ставало трошки соромно, але її хлопець щоразу заспокоював, кажучи, що їх батьки нічого не розуміють в сучасному житті. Жити потрібно насолоджуючись, так говорив він, і Олені ця формула дуже подобалася. Тому сором кудись зникав. Але сьогодні з мамою щось трапилося.
Олена ще якийсь час подивилася на дивну фотку на стіні, потім рішуче підійшла до неї і потягнулася руками, щоб зняти зі стіни. Але не змогла. Руки самі собою застигли, поважчали і безпорадно опустилися.
У Олени від цього навіть пересохло в роті, і вона поспішила на кухню, щоб попити води. Ввімкнула там світло і відсахнулася – зі стіни на неї знову дивилася тітка. Мама, повісила і сюди її фотку.
Олена побігла у ванну кімнату, але і там – на стіні в рамці – виявила фотокартку тітки.
Дівчина важко зітхнула і повернулася в свою кімнату.
Пролунав дзвінок мобільного, і висвітився номер її кавалера. Вона піднесла слухавку до вуха.
– Лєнок, я завтра вранці до тебе прийду, так? Як завжди.
Олена хотіла відповісти: «Звичайно», але раптом відчула на собі погляд зі стіни, і запитала: «І навіщо ти до мене прийдеш?»
– Як навіщо? – розгубився в телефоні хлопець. – Твоя маман піде на роботу, а ми, як завжди, займемося цікавими справами.
– Знаєш що! – Олена не розуміла, що вона говорить і навіщо вона це говорить. – По-перше, у мене не маман, а мама. А по-друге, час зав’язувати нам з тобою байдикувати. У мене іспити в інституті на носі, а я з тобою з ранку до вечора граюся. До речі, і тобі теж досить сидіти на шиї у батьків! Ти мене зрозумів?
– Що? – Голос хлопця змінився з ласкавого на грубий. – Ти що, подруго, зайвого набралася?
Олені швидше захотілося вибачитися за свої слова, але язик не слухався. Замість вибачень вона відрізала:
– Не смій зі мною говорити таким тоном! І я тобі не подруга!
Відключивши телефон, вона розгублено дивилася на фотографію тітки, і їй знову здалося, що фотка їй підморгнула. І чомусь, замість того, щоб розплакатися від образи, що вона сказала в телефон зовсім не те, що хотіла, Олена раптом посміхнулася, і теж підморгнула фотографії.
– Я все правильно зробила, так? – невпевнено запитала вона в жінки на фотографії. – Я ж відчуваю, що правильно.
І тут на душі її стало дуже легко. Так легко, що їй захотілося підхопитися, побігти в мамину кімнату і міцно-міцно матусю обійняти. І навіть розцілувати. Але вона згадала, що мамі завтра зранку рано вставати.
Вона знову подивилася на фото і голосно сказала:
– Спасибі тобі, тітко. Давно мені треба було йому це сказати. Ми ж з ним абсолютно різні люди. Ну, все, я вимикаю світло.
Вранці Олена прокинулася іншою людиною. Ну, зовсім іншою. Навіть тітка з фотографії дивилася на неї з подивом.
