Вона знайшла собі багатого дідка і пішла до нього, кинувши на прощання: – Не буде грошиків на хлібець, звертайся, по старій пам’яті, так і бути, подам

Аркадій відзначав своє тридцятиріччя в кафе з друзями. Їх було одинадцять чоловік, всі по парам. Але, як не дивно, саме іменинник був один. Аркадій трохи більше місяця тому розлучився зі своєю пасією, вірніше, вона з ним.

Розставання нарешті сталося тому, що її не влаштовувало його матеріальне становище, їй хотілося більшого: золото, мало не кожен місяць, відпочинок за кордоном, двічі на рік й інше, інше. Вона знайшла собі багатого дідка і пішла до нього, кинувши на прощання:

– Не буде грошиків на хлібець, звертайся, по старій пам’яті, так і бути, подам.

Аркадія її фраза не торкнулася, він був радий, що позбувся цієї меркантильної дами, якій не потрібні почуття, а потрібні гроші. Він тоді подумав, що одружений дідусь потерпить її закидони трохи, та й кине і кому тоді подавати треба буде – питання.

День народження був у самому розпалі, коли за сусідній столик сіли двоє дівчат. Аркадій відразу помітив одну з них: струнка брюнетка років двадцяти п’яти, з сумними очима. Він став спостерігати за нею.

Дівчата замовили по коктейлю і сиділи про щось захоплено розмовляли. Раптом вона помітила пильну увагу Аркадія, подивилася на нього не відводячи очей і запитально підняла брову. Тоді він зважився, встав з-за столу і підійшов до них. Привітавшись, він запитав:

– Ви дозвольте з вами познайомитися? І якщо ви нікого не чекаєте, запросити вас до нашого столу. У мене сьогодні День народження.

– Вітаємо! Ми нікого не чекаємо і я думаю, що ми зможемо приєднатися до вашої компанії, якщо вона не буде проти?

– Компанія, ви не проти, якщо до нас приєднуватися дві прекрасні незнайомки?

Хтось замахав у вітальному жесті, хтось кричав, що просять їх до нашого куреня. Ось так весело дівчата перекочували до їхнього столу і приєдналися до веселої і дружної компанії. Потім представилися:

– Я Олена, а це Богдана, можна просто Даша – показала вона на дівчину з великими очима.

Аркадій взяв стільці і посадив дівчат по обидва боки від себе. І веселощі пішли своїм ходом. Аркадій звернувся до Даші:

– Ви така мовчазна, Олена за вас одна віддувається.

Вона посміхнулася. Боже, яка у неї була усмішка, відкрита, ямочки на щоках.

– Я скромна, не люблю бути на виду. Ну а якщо серйозно, то Олена і правда завжди за нас двох вирішує, вона бойова, ризикована і чудова. Ми з нею дружимо зі шкільної лави, вона вірна подруга.

– Це чудово, коли є друг або подруга, яка завжди готова прийти на допомогу!

Після цього вечора Аркадій і став зустрічатися з Дашою, вона виявилася хорошою людиною, йому з нею було легко і просто.

Вони стали дуже багато часу проводити разом, а Олена як би залишилася трохи в стороні, подруги рідше почали зустрічатися і це природно, але телефонували часто. В один із днів Олена подзвонила і розповіла подрузі, що випадково зайшла в антикварний магазин побачила дзеркало в красивій оправі і купила його.

– Ти знаєш, Даш, воно ніби притягує, так добре стає і хочеться в нього дивитися і дивитися.

– Обережніше, а то дірки на ньому з’являться від твоїх дивилок – посміялася Даша.

Минуло днів десять, і Даша раптом зрозуміла, що їй давно не дзвонила подруга, та й вона теж. Даша набрала її номер, подруга телефон не брала, вона відключилася, напевно, зайнята.

Після роботи вона знову зателефонувала Олені – марно, вона не брала трубку. Даша стривожилася, такого раніше не було, сьогодні вона до неї поїхати не зможе, домовилися з Аркадієм зустрітися у нього друг лежав у лікарні, а Даша на роботі в аптеці взяла йому хороші ліки, треба передати.

Вона ще раз спробувала зателефонувати і тут Олена нарешті відповіла.

– Олено, тобі догана, ти чому слухавки не береш?

– Даш, ти не уявляєш, як мені добре з ним.

– З ким з ним? У тебе з’явився хлопець, ось це чудово.

– Ні, ще краще, ти не розумієш, я на нього дивлюся, намилуватися не можу. І він на мене. Ми скоро будемо разом, він так сказав. Все, я до нього, він чекає!

– Та хто він?

Але Олена вже відключилася. У Даші після розмови з нею залишилося дуже нехороше відчуття, їй здалося, що Олена надмірно схвильована. Коли вони зустрілися з Аркадієм, вона йому все розповіла і поділилася тривожними думками. І тут Аркадій згадав, як його мама розповідала давню легенду про старовинне дзеркало з красивою рамкою.

Колись дуже давно чаклун чимось дуже насолив відьмі, і та заточила його в дзеркало, він ніяк не може вибратися з нього. І забирає енергію тих людей, хто дзеркало придбав і дивлячись які у людини проблеми, підлаштовується під них, змушуючи годинами дивитися в дзеркало, уявляючи бажані картинки і попутно викачував енергію.

Для дівчат незаміжніх – він представлявся прекрасним чоловіком обіцяючи райську насолоду, для тих, кому потрібні гроші або ще щось, обіцяє повне виконання бажаного, тільки трохи треба почекати.

Тягне енергію, не відпускаючи від дзеркала і людина буквально висихає біля нього. Так що якщо Олена купила це дзеркало в ломбарді, то її терміново треба рятувати. Після лікарні їдемо до неї.

Олена їм довго не відкривала двері, а коли з незадоволеним обличчям відкрила, то Даша ледь впізнала подругу, дівчина змарніла, сильно схудла. Вона їх звичайно, пустила в будинок, але неохоче. Даша виду не подавала, що вона в подиву від стану подруги, її дійсно важко було впізнати цю колись квітучу дівчину.

– Показуй, ​​свого коханого, нарешті, познайом нас.

Олена показала на дзеркало, майже трюмо і сказала:

– Він там, але зараз пішов. Він не показується чужим.

Аркадій підійшов ближче, подивився в дзеркало і раптом зрозумів, що йому хочеться дивитися в нього і дивитися, проблеми відходять на задній план, йому легко і спокійно.

-Аркаш, ти що там застиг?

Він відсахнувся від дзеркала, поруч стояло крісло комп’ютерне, на якому годинами сиділа Олена, він блискавично схопив його і з усієї сили садонув по ньому. Пролунав протяжний стогін і дзеркало розлетілося на шматки. Олена закричала не своїм голосом:

– Що ти наробив, там мій коханий.

– Оленко, послухай, це дзеркало тягнуло з тебе енергію, ти подивися на кого ти стала схожа – Даша хотіла її обійняти, але дівчина її відштовхнула і побігла у ванну, закрилася і звідти чувся плач.

Аркадій пішов, взяв віник, совок і надів рукавички, які лежали під раковиною. Зібрав дрібні осколки, взяв, не дивлячись у найбільший і все відніс на смітник. Там він розбив ущент всі крупні скельця. Повернувся і пішов у ванну мити руки і саме в цей момент Олена відкрила двері. У неї був ошелешений вигляд:

– Даш, Даша, що це зі мною?

Вона, мабуть, коли плакала, змила з себе весь морок, так і розбите дзеркало втратило свою силу, адже чаклуна не стало. Дівчина у ванні глянула на себе в дзеркало, і сама злякалася свого виду. Аркадій, коли вимив руки, теж розповів Олені ту легенду і сказав, що вона купила саме це дзеркало з чаклуном і він тягнув з неї енергію. Дівчина подякувала друзів, що врятували її, на що Даша їй відповіла:

«Неважливо, скільки у тебе друзів. Важливо – скільки з них допоможуть тобі в скрутну хвилину і скільки згадають про тебе, коли їм добре.»