Він сидів удома. Дружина з донькою були на морі. Він не знав, чим зайнятися. Жарко, нудно, субота. І тут зателефонувала дружина друга. По якійсь дріб’язковій справі. Повідомила, що повернулася до столиці з відпустки, треба працювати, а чоловік з сином залишилися ще на тиждень.
Тут він ляпнув: «А заїжджай до мене, побалакаємо!» Він абсолютно ні на що не розраховував: дружина друга була дівчиною строгих правил. Але Таня раптово відповіла: «А давай!»
Він кинувся в магазин, купив ковбаси і сиру. Подумав і взяв коньяк з вином. Таня приїхала. Так, вона йому завжди була симпатична. Намічався найприємніший вечір. Але у нього і в думках не було до неї доторкнутися. Дружина дружина, як можна? Вони базікали про дітей і ремонті квартир. Таня пила вино, він – коньяк. Стемніло.
Вона стала збиратися додому. Вони довго стояли в передпокої, Таня зовсім не поспішала надіти свої туфлі. Він мляво жартував, думаючи: «Ех, така дівчина … Схопити б в останній момент. Але не можна”. Раптом Таня сама кинулася на нього. Саме кинулася. Він мало не впав на вішалку з плащами і куртками дружини.
Вранці перед дзеркалом Таня старанно розчісувала своє дуже густе волосся. Він намагався розгледіти в її зелених очах похмільне каяття, але Таня – навпаки – була дуже весела. Чмокнула, сказала “дякую”, утікла. Вони зустрічалися ще багато раз на загальних тусовках, вона з чоловіком, він з дружиною, і ніби не було нічого.
Цю історію мій приятель зберігав у таємниці довго, розповів мені торік, коли Таня поїхала до Росії з сім’єю. Я, звичайно, отетерів. Я теж знав Таню. Гарну, горду, недоступну. Дуже вірну дружину. Що з нею трапилося? Трапився серпень.
Серпень – це діагноз. Тимчасове божевілля. У цьому місяці ми все Дурі. Ми раптом розуміємо: хай йому грець, літо йде! Іде прокляте, наше коротке літо. А що ми зробили? П’ять разів напилися, вісім разів влаштували шашлики, два рази проїхалися на велосипеді. Ну добре, з’їздили до Туреччини в кращому випадку. І що? Та нічого. Туга. А життя проходить. От Таня і відірвалалася.
Фото ілюстративне з вільних джерел
