Все в цій кімнаті заросло брудом. Колись білі фіранки, з мереживом, посіріли, скатертина на столі вся в плямах, килим він давно скачав в рулон і поклав біля стіни. І ось цей сон, який перевернув його життя і змусив побачити увесь цей бруд

Взагалі-то Славко мріяв про престижну роботу, в теплому офісі, а не порпатися в чужих унітазах. І про вродливу дружину теж мріяв, навіть пам’ятав, що коли був підлітком, всім розповідав, як виросте і одружується з красунею.

Але все йшло не за його сценарієм, нічого в його житті не складалося, крім старенького дивана, який дістався йому від бабусі, разом з кімнатою в комунальній квартирі, де тепер власне і жив Славко.

Щовечора, зручно влаштовуючись перед телевізором з баночкою чогось смачного, він бездумно клацав канали та прям так і засинав, сни йому снилися чудові, ось там-то все і було, про що мріяв Слава.

Красуня дружина, дорогий автомобіль, великий будинок і робота мрії. Але в цього разу йому наснився дуже незвичайний сон.

Снилося, як він біг вулицею, була холодна зима і було слизько, запізнювався на важливу зустріч, що саме це була за зустріч, він не знав.

Раптом прямо перед ним йому під ноги падає літня жінка, він розуміє, що якщо почне допомагати, то втратить дорогоцінний час, але в той же час інша частина його переконувала, що він зараз там, де повинен бути і потрібно допомогти.

– Синку, спасибі тобі, – жінка подякувала йому, коли він допоміг піднятися і притримуючи її, довів до будинку і допоміг донести сумки.

Коли він знову опинився на тій дорозі, то раптом побачив рукавицю, вона лежала недалеко від місця, де впала жінка, рукавиця була біла, пухова, точно її.

Він підняв рукавичку і стояв з хвилину в роздумах, віднести чи бігти на зустріч і тут знову вирішив, що потрібно віднести. Та тільки-но він рушив в тому напрямку, що не виявив нічого навколо, все було білим і тільки рукавиця нагадувала про нещодавні події.

Він м’яв в руках рукавицю і біле світло огортало його з ніг до голови, на душі було добре, спокійно і тепло.

Слава різко прокинувся, виявив, що весь цей час стискав маленьку подушечку з вишивкою хрестиком, яка залишилася від бабусі, він зазвичай підкладав її під поперек, а на тій подушечці були вишиті два лебедя. Покрутив подушку в руках, вперше так детально роздивляючись, що на ній було зображено.

Потім озирнувся навколо. Побачив, що в рамках, в стінці стоять ще вишиті бабусею картини, що янголятко втішає жінку, яка плаче, дівчинка обіймає свою іграшку, красивий храм на березі річки. Так бабуся у нього виявляється була та ще майстриня.

Крім картин він зауважив, що все в цій кімнаті стояло на своїх місцях, але також він нарешті побачив, як все заросло брудом. Колись білі фіранки, з мереживом, посіріли, скатертина на столі вся в плямах, килим він давно скачав в рулон і поклав біля стіни.

На вихідних Слава взявся наводити генеральне прибирання. Зняв штори, скатертину, постільну білизну і виправ, килим виніс на вулицю і вибив. Ретельно помив підлогу і всюди витер пил. Із шафи дістав всі речі і викинув багато непотрібного.

Тільки під вечір він зміг сісти і зітхнути. Навколо була чистота, він помилувався на картини, які розвісив на стіна над телевізором, на душі було легко і добре.

Він подивився у вікно, було вже темно і легкий сніг укутував землю пуховою ковдрою. Слава вирішив вийти прогулятися.

Проходячи повз нового будинку, який зовсім нещодавно побудували, Слава задивився у вікна і раптом відчув, як нога наступила на щось м’яке. Він відсмикнув ногу, присів і побачив перед собою білу, пухову рукавицю.

З ним сталося дежа вю. Він розглядав рукавицю, намагаючись пригадати, де він її вже бачив.

– Вибачте, здається це моя рукавиця, – почув він зовсім поруч приємний жіночий голос.

– Візьміть, правда я на неї злегка встиг наступити, – Слава обтрусив невидимий бруд і простягнув дівчині. – Більше не втрачайте.

– Дякую, – вона посміхнулася. – А ви теж нещодавно сюди переїхали? – Запитала дівчина і махнула рукою на висотку.

– Ні, я он із того будинку. Але колись обов’язково переїду. – Навіщо Слава це бовкнув і сам не зрозумів, йому не подобалися висотки, він хотів би жити в будинку.

– Я вам не раджу, звукоізоляції немає геть, тільки і слухаю, як сусіди щодня сваряться. А потім мені так не зручно з ними зустрічатися в ліфті, ніби я підслуховувала і тепер знаю всі їхні секрети.

Слава розсміявся, дівчина теж. Він запропонував трохи прогулятися, якщо вона не проти і ще трохи поговорити. У Слави теж були цікаві історії, пов’язані з сусідами.

Так вони стали дружити. Дівчина приїхала в це місто з села, орендувала квартиру і закінчувала п’ятий курс інституту, паралельно підробляючи помічником юриста. А ще вона безкоштовно допомагала всім з юридичних питань, коли до неї зверталися, чому Слава дуже здивувався.

Дивлячись на неї Слава поступово став змінюватися, відучився на зварника, ось подобалося йому працювати з металом, виходило у нього це найкраще.

А там вже життя пішло в зовсім іншому напрямку. Мрії поступово втратили свою яскравість і замінилися конкретними планами на життя.