Прочитала історію про нелюбов до чоловіка і хотіла теж попросити поради, також розумію, що не люблю чоловіка, але відпустити не можу.
Ми зустрічалися 5 років перед тим як одружитися.
Чесно скажу, хоча в наших краях прийнято лише після шлюбу виступати в стосунки, я привела на світ доньку доньку.
Коли чекали дитину, вирішили весілля зіграти, щоб ніхто не дізнався про дитину.
Після того як ми почали жити разом на мене впало багато всього.
Родичі, які вирішили, що я маю в них бути невісткою і плюс заможною.
Нас відправили до міста з двома сестрами.
Чоловік обіцяв знайти роботу, але не знайшов.
Я працювала та працюю вчителем та звичайно квартира, комуналка та всі витрати були на мені.
Але справа не в цьому, а в тому, що все чоловікові (як з’ясувалося) подобалося, як я працювала і чекала дитину.
Одного разу було діло, що ображав мене.
Після у нас появилась донечка і теж усі витрати для пологового будинку сама підготувала.
Багато чого за ці два роки стосунків пережила, але найголовніше, що не можу пробачити чи відпустити — мене чоловік вигнав (як він потім пояснив не з дитиною, дитину вирішив залишити).
Пішла до батьків, вони купили мені будинок, я жила там одна.
Чи через це я зараз боюся, не знаю, але до цього моменту в мене було все гаразд, поки чоловік не став постійно приходити і пояснювати, що був не правий, просив вибачення.
Вибачила, а зараз жити з ним якось не можу.
Що робити не знаю. Фінансово мене можуть забезпечити батьки, тільки за кордоном.
Все в мене є проблема, як забрати до себе дитину.
Вивести її і жити подалі від усього.
Автор: Оксана
