Виховувати слухняними аби виросли незалежними. Так не буває

Ми з дитинства всотали істину, що діти повинні бути слухняними. Батьки поганого не побажають і взагалі, їм видніше, як краще і як правильніше. У цього твердження є й зворотна сторона. На жаль батьків, слухняність не розвиває у дітей самостійності, ініціативності та творчого підходу.

Слухняна дитина виростає в слухняного дорослого, який слухняно виконує чужу волю і робить так, як інші вважають краще. Тому, якщо батьки хочуть навчити дитину вмінню приймати рішення і брати на себе відповідальність, свої погляди на послух як головний дитячий обов’язок варто переглянути. Психолог Олена Головіна ділиться своїм досвідом, як шукати компроміс з дітьми.

“Роби уроки! Прибери тарілку! Почисти зуби! “І так раз сто. Знайоме? Мені як мамі – навіть дуже  Часом ловлю себе на відчутті зростаючої безсилої люті, і в цей момент на мові дуже знайомі фрази з дитинства: “Я кому сказала?”, “Ти з першого разу не розумієш?”, “Мені обов’язково підвищувати голос треба, щоб ти мене почув? “Для мене це сигнал про те, що треба щось міняти, що звичний спосіб зараз з якоїсь причини не працює, що мої нескінченні повтори неефективні, і все, що я отримую зараз – це взаємне роздратування. Якщо чесно, то хочеться не самій мінятись, а щоб син змінився. Став слухняним. Мені було б зручно.

Мені так, а йому? Це те, що я бажаю йому в майбутньому дорослому житті? Ні. Я хочу, щоб син був самостійним, незалежним і сам приймав рішення. Але так не буває, щоб виховувати слухняним, а виріс незалежним. І тоді я шукаю нові можливості, шляхи, підходи:

Читайте також: Мама зачитала синові листа від учителя вголос, зі сльозами на очах. Знайшовши той лист через роки син проридав кілька годин

“Синку, там твоя хатня робітниця просила передати, що у неї сьогодні вихідний і вона твою тарілку прибрати не може”. Сміється, йде і миє. Танцюємо разом ритуальний танець під назвою “ненавиджу робити уроки”, валяємося на килимі від сміху, йде з бурчанням робити домашку.

Тато розігрує справжній спектакль: нечищені зуби розмовляють один з одним. Син підказує репліки. Сміємося всією сім’єю. Через годину приходить, демонструючи почищені зуби. Фбо взагалі трохи божевільне: “Бідні-нещасні дітки! У школі весь день просидь, голову напружуй, руку піднімай.  А додому приїхав, ніякого відпочинку дитинці, уроки роби, в кімнаті прибирай, батькам допомагай! Бідні дітки, бідні! Нікому діточок не шкода, все їх змушують, все ними командують, ніхто бідолашечок не пошкодує “Ну і так далі в такому дусі. Син слухає і, ховаючи посмішку, підтакує сердито. Потім, продовжуючи мою пісню, тягне рюкзак. Його почули, йому поспівчували, він отримав можливість трохи, але висловити своє невдоволення. Тепер є сили і на уроки.

Я знаю, що це складно. Я знаю, що мама втомилася на роботі. Я знаю, що хочеться простіше. Я знаю, що у інших діти слухняні і т.д. А ще я знаю, що якщо робиш те, що робиш завжди, то і отримувати будеш те, що отримуєш завжди. І у відповідь на сотий раз сказане “йди роби уроки”, отримаєш звичну дитячу реакцію.

Джерело

Шановні читачі запрошуємо Вас на наш канал у Telegram