Вийшла Машка заміж за багатія. Хоча, це для нас вона Машка, а для прислуги Марія Олегівна вона. Ось так, і ніяк інакше. А як без прислуги-то? Будинок в три поверхи. І машина у Машки ця, як її, Порш Панамера. Але сама її Машка не водить, у неї і прав-то немає. Особистий водій, коротше, возить.
Возить він її, ага. У гаражі Панамера та стоїть. Тому що Машка вдома сидить. Хіба зрідка тільки з подружками зустрітися з’їздить.
А як Машка в заміжжі своєму багатому опинилася – то і взагалі казка. Батьки у неї самі звичайні. Батько інженер, а мама так і взагалі кондитер.
Машка мізками не в батька пішла, та й руками не в матір. Але батьки одне своє – треба тобі, доча, вчитися. Ось вона на юриста і пішла. А чого не піти, якщо не на бюджет, а за бабки.
І ось провалила вона сесію якось раз, на лавочці сидить і плаче. Тут до неї чоловік підсаджується такий весь із себе імпозантний і хустинку білосніжну накрохмалену суне. А на носовичку тому – ага, ініціали.
Машка про таке в книжках тільки читала. Ну втерла очі вона носовичком тим, сяк-так і про біду свою дівочу розповіла.
Чоловік той в ресторан її покликав, час обідній був. А на другий день в театр запросив. Коротше доглядати він за Машкою став. І не як-небудь, а красиво. Сесія Машкина сама собою здалася. Мабуть, він і там підсуєтився.
Ну тягнути він довго з залицяннями своїми не став. Я, мовляв, Маша, людина зайнята, тому виходьте вже за мене заміж.
Так у Машки і почалося заміжнє життя. Універ-то вона кинула відразу. Чоловік її в тому підтримав. Диплом просто купив, батьки і не здогадалися навіть.
Раз вона до них така зібралася, а чоловік вдома був. І щось не сподобалося йому. Сукню наказав зняти, та й порвав. Де, запитав, взяла цю паскудну ганчірку.
Ну Машка особливо значення не надала. Порвав, та й добре.
А іншим разом захотіла маму-тата провідати, так він її і зовсім не пустив. Нічого самій роз’їжджати, разом поїдемо. А як, якщо він весь зайнятий такий? Хоча на обід приїжджає справно.
Бзік у нього такий. Суп Машка сама варити повинна. І кожен раз свіжий. А їдять вони з фамільного срібла. Натурально. Начебто виделки з ложками від прабабусі його залишилися. Срібла того Машка боїться, як вогню.
А все чому – розгледів він якось щось чорне в завитку на вилці. Почервонів весь, Машка вже думала, що напад у нього. Виделку відкинув і в кабінет свій пішов. А потім Машку викликав і заявив, що таке в останній раз. Не має наміру він бруд терпіти, і крапка.
Тепер виделки-ложки ці Машка особисто начищає, а інакше як. Вдруге ж не обійшлося, два тижні з фафаном ходила.
Будинок-то триповерховий, а кожен куточок вилизаний. Чоловік-то ні-ні, а носовичок свій біленький дістане, та й під комодом де-небудь проведе. Якщо хоч порошинка пристане, то дістанеться. Кому? – правильно. Знову Машкі.
Але за пил у нього по-іншому розрахунок. Щипає. Штани або джинси Машка надягати не можна, з цим у нього строго.
Думаєте, Машка весь час терпіла це як вівця? Та ні. Один раз до батьків втекла. Тільки він туди вже через годину заявився. З квітами та подарунками, ага. Ну батьки-то відразу і давай її переконувати – мовляв, учись будувати сімейні стосунки, доча.
Адже рідня її думає, що вона путівку в рай знайшла. Ще б пак – возить її відпочивати не куди-небудь, а на Мальдіви. А що на Мальдівах тих Машка нудьгує, і слухати не хочуть. Він-то себе коханого розслаблятися возить. А Машка і даром не потрібні ні рибалка, ні дайвінг.
Ось так Машка і живе. Пішла б говорить, а діватися-то нікуди. І все одно поверне, ще гірше буде. Казкове, як не крути, у Машки життя. Тільки страшненька якась та казка.
