Вже три роки поспіль я зраджую своєму чоловікові зі своєю найкращою подругою. Хочу йому в усьому зізнатися, але не знаю як

Ми познайомилися з Христиною в школі, вона перейшла до нас в шостому класі. Вона повчилася в нашій школі три роки, потім вони з батьками переїхали до іншого міста. Після школи ми навчалися в університетах, я на юридичному, вона на філологічному. І от одного разу ми випадково зустрілися в торгівельному центрі, на той час я вже була заміжня. Звичайно, ми зайшли до найближчої кав’ярні випити кави і поговорити. Відтоді ми досить таки часто зустрічалися, як виявилося ми жили в 20 хвилинах їзди одна від одної.

Одного разу коли мій чоловік поїхав у відрядження, я поїхала в гості до Христини, щоб не сидіти самій в порожній квартирі. Ми відкрили ігристого і довго розмовляли. А потім це сталося. Вранці було дуже соромно, але не дуже. І наступного дня все повторилося.

З того часу ми таємно зустрічаємося, наші зустрічі не так часто відбуваються, але вони дуже хвилюючі і  неймовірні.

Мій чоловік й досі не знає, я в стосунках зі своєю шкільною подругою. Мені ніколи не приваблювали жінки, але Христина це зовсім інше. З нею не так як з чоловіком, і в цьому є щось особливе.

Нещодавно подруга запропонувала мені розлучитися і переїхати жити до неї. Але я не можу. Я не можу залишити свого чоловіка. Я не уявляю, що станеться, якщо він дізнається, якщо дізнається моя мати, друзі. Ніхто мене точно не зрозуміє. А моя мати це окрема тема, вона віруюча людина.

Щоразу, я запевняю себе, що ця зрада була останньою, але щоразу розумію, що обманюю саме себе.

Я дуже боюся розповісти чоловікові, але більше не можу мовчати.