У Стаса було все: і окрема квартира, і непоганий автомобіль, одягався він тільки в брендові речі.
А я була сірою мишкою. Доводилося від усіх приховувати, що мої батьки сnиваються, я сама працювала вже з чотирнадцяти років, навчилася непогано шити і брала замовлення по знайомих. Якщо було зовсім туго, то мила під’їзди, ховаючись від усіх подалі від будинку. Джерело.
Перед медіумом всі вирішили організувати вечірку, на подив, мене теж запросили. І мені захотілося всім показати, що і я чогось варта.
Моя сукня не була куплена в бутіку, я сама її пошила за кілька ночей, з косметики тільки туш, зачіска, створена однією із сусідок, але одногрупники мене не впізнавали. І Стас мене теж помітив, цілий вечір я ловила зацікавлені погляди і соромилася. Збиралася вислизнути раніше, але він мене наздогнав в під’їзді і запропонував підвезти.
Я назвала адресу будинку за квартал до мого, не хотіла показувати, де я живу. З цього дня ми почали спілкуватися, а потім і закохалися одне в одного. Стас більше не здавався зарозумілим, він був уважним і ніколи не давав мені приводу відчути, що я стою на передостанній сходинці соціальних сходів.
Все б і далі було б добре, але одногрупники дізналися про мою роботу, сім’ю та стали насміхатися, хотілося просто провалитися крізь землю. Кому потрібна жебзачка і з питнущими батьками? Так я тоді подумала і просто втекла, в деканаті написала заяву на академічну відпустку.
Через рік про мене і не згадають, а, можливо, вдасться оформити переведення. Це зараз я розумію, як нерозумно я вчинила, а тоді все здавалося дуже правильним. Зміною номера я поставила крапку в наших стосунках зі Стасом, а через два місяці дізналася, що чекаю дитину.
Мені навіть поділитися було ні з ким, днями працювала, а вночі обіймала мокру від сліз подушку. Батьки зовсім спuвалися, вони вимагали гроші у мене, батько навіть раз вдaрив. Мамина найкраща подруга, бачачи все, що відбувається, забрала мене до себе.
Читайте також: Люба вийшла з ліфта, намацала в сумочці ключі й остовпіла. На її дверях був жирний напис
Тільки їй я змогла розповісти всю свою історію, стало легше. Вона ж мене проводжала в полoгoвий будинок, і перша дізналася, що надився Ванька. Блакитноокий, світленький, так схожий на маленьке янголятко, я не могла ним намилуватися, навіть вночі вставала і дивилася, як спить, як супиться уві сні.
А потім мені несподівано прийшло повідомлення від Стаса, він писав, що дуже кохає і що хоче бути з нами. Через день нас виписували, було дуже страшно подивитися в очі Стасу. Пам’ятаю, як стояла перед дверима палати з Ванькою на руках і боялася вийти.
Дурна, я викреслила з життя кілька місяців щастя з коханим, і хотіла назавжди відмовитися від нього. Відповіддю всім моїм страхам став погляд, наповнений любов’ю і безмежною ніжністю, з якими Стас забирав з моїх рук нашого малюка.
