fbpx

Я була така щаслива своїм станом, що подала на розвід. Якщо розібратися, ми чужі люди, котрі проживають в одній квартирі. І так склалися обставини, що ми одружилися. Василь спочатку був проти такого мого рішення, а потім неочікувано сказав

Розкажу, я вам свою історію життя.  Мене страшенно любить робота, мене б так чоловіки любили, як робота. Так склалося, як щось стається якась халепа, зразу кличуть мене. Одним словом, я на роботі заведена, як будильник в шостій ранку, піднесеному настрої.

Основний мій колектив -це чоловіки. З ким я часто пересікаюся це- Андрій. Ми з ним на роботі, гриземся, аж пір’я летить, а поза роботою гарні друзі. Розповім я про нього, одружений він, має сина Марка. Дружина в нього ревнива, до головного болю. Оскільки, ми часто спілкуємся на роботі, то наганяй я від неї получаю часто, питає  мене чи в мене немає планів на нього.

Час прийшов, стосунки в мене з чоловіками так і не складалися. Чому, я не знаю. Андрій мене познайомив з своїм другом Васильком. Василько в процесі розлучення роздратований, збентежений. Андрій вирішив його трохи розважити та піти на шашлик.

Новорічні свята ми ходили один до одного в гості. І як то буває мене оковита запаморочила голову, я Василеві почала своїми карими очима кліпати.

Він був зовсім не проти моїх посейдончиків, роман у нас був такий собі, «ні словами описати, ні пером написати». Через рік я стояла під вінцем у білому платті. Я не знаю, чому  дала згоду на наше одруження і вінчання у церкві. Через самотність, що наші друзі були одруженні, через тиск суспільства.

Ми різні, я енергійна весела компанійська людина. Мені вічно щось треба, то кудись  поїхати, я люблю подорожувати, навіть по Україні. У нас так багато цікавих визначних місць. В екскурсійному автобусі можна познайомитися з цікавими людьми, ми часто зідзвонюємося і самі організовуємо поїздки, в гори на шашлик. Я беру відпуску на своє день народження і їду за кордон, теж беру екскурсійні тури. Я не люблю тюленем лежати на пляжі.

Василь, пряма протилежність мене. Його гасло «добре спати, добре їсти, святий здоров’я мусе дати». Він вічно питає, нащо мені того треба, і на цьому фоні в нас сварки. Одним словом –тюлєнь.

Але не прийшло три роки, як у мене в животику завівся метелик. Він був страшенно не задоволений, страшенно бурчав, що в нас обмаль грошей, що він сплачує аліменти, що мій стан зараз не на часі.

Я була така щаслива своїм станом, що подала на розвід. Якщо розібратися, ми чужі люди, котрі проживають в одній квартирі. І так склалися обставини, що ми одружилися. Василь спочатку був проти такого мого рішення, але з часом змирився.

Суспільство звісно дало про себе чути, що я буду одна робити з маленькою дитиною. Другий раз важко вийти заміж з дитиною на руках. Навіть згадали мої роки.

Мені було байдуже, я народила Марійку. Андрія взяла в куми, він мене всяко підтримував, допомагає по сьогоднішній день. Марійка росте, гарно вчиться в школі, старається, математика не наш предмет.

Мої стосунки з чоловіками залишилися в площині друзів. Звісно були і романтичні моменти, я жива людина. Але вони дуже швидко закінчувалися. Я зрозуміла, що виходити заміж то не моє.

Я далі веду активний спосіб життя, ходжу в гори, подорожую, але вже не сама, а з дочкою.

Навіть не заміжньою, можна бути щасливою і жити повноцінним життям.

Історія написала Вікторія Соняшник, спеціально для osoblyva.сom

Передрук в повному обсязі заборонено без письмового дозволу власника Сайту. Будь-яке використання матеріалів (у тому числі фотографій)– суворо заборонено.

Фото, Олександри, 2023 р.

You cannot copy content of this page