Ми з чоловіком прожили разом всього п’ять років. Але я ніколи б не подумала, що за цей час так і не зрозумію, з ким я живу. Справа в тому, що я дуже погана дружина. Я кладу котлетку поруч з пюре, а мама зверху і юшечкою поливає. А ще я розвішую наволочки лицевим боком, а мама вивертає. І таких «а моя мама» дуже багато. Але я навчилася з цим жити, з часом і зовсім перестала звертати на це увагу.
Що найцікавіше, приїжджаючи до своєї мами, він і її вчить як треба господарювати. «А моя Аня яблука з медом, а не з цукром пече» – і так до нескінченності. І ось одного разу я приходжу додому з роботи, а мій милий починає істерику. «Ти нестерпна! Зіпсована! Неуважна! Я не можу ніяк звикнути до твоїх дурних звичок! Ну, ось хто, скажи, хто залишає ложку в банку зі сметаною?» – кричав він, бігаючи по квартирі.
Спочатку я не розуміла, сміятися мені чи плакати. Я постояла кілька хвилин в дверях, розвернулася і пішла. Назовсім. У чому була. Через два тижні я дізналася, що відбулося насправді … Виявляється, він зустрів свою колишню дружину, згадав, якою гарною вона була, обходила його тільки так, як він говорив. Він хотів почати за нею доглядати, але я заважала.
Це чоловік розповідав мені особисто, прийшовши просити вибачення. Ви можете собі це уявити? Колишня дала відкоша і він вирішив повернутися до мене. Але тільки на кой він мені такий … зрадник!
Я не витримала і відповіла йому його ж словами: – Ну хто ж так вибачається?! Хто?! Ти нестерпний! Зіпсований! Неуважний! Не можу звикнути до твоєї небездоганності і твоїх дурних звичок! Прощавай назавжди. – Звичайно, я трохи перегравала, але мені це дуже сподобалося, я його відпустила і на душі стало якось спокійніше.
Фото ілюстративне з вільних джерел
