Заміжня я вже десять років, є шестирічний син. Чоловік мій – чоловік видний, до того ж на хорошій посаді. Природно, я ревную, адже з роками я не молодію, а красивих молодих співробітниць з кожним роком стає все більше. І ось недавно сталося те, чого так боялася, бо знайшла чужу жіночу річ у своїй шафі.
Це були симпатичні сірі бриджі, причому розраховані явно не на мій 48 розмір. Тому думку про те, що це мої бриджі, які я колись купила і забула, тут же довелося відкинути. Звичайно, це була річ коханки, причому стрункої і зухвалої. Про перше я судила виходячи з розміру бриджів, а про другие зробила висновок, оскільки тільки остання с… акуратно укладе свою річ у шафу дружини коханця.
Вриваються, в спальню, стусаном ноги буджу чоловіка і тичу йому бриджами в обличчя.
– Що це, Денисе? Відповідай! Кричу, як ненормальна, відчуваю навіть, що судини на очах лопаються. Чоловік спросоння вирячився на мене очманілими очима, потім кидає погляд на бриджі, потім знову на мене: – Дорога, це штани Віталіка – нашого сина. Пам’ятаєш такого?
Довелося дуже довго вибачатися, а потім сидіти і думати, як я могла не впізнати річ сина? Але ж і до параної недалеко … вирішила більше не ревнувати, а вже сама собі не вірю.
Фото ілюстративне з вільних джерел
