Я й сама не помітила, як безтями закохалася в друга мого батька. Раніше він мені здавався дорослим дядьком в роках, а тепер дивлюся на нього зовсім іншими очима

У тата є кращий друг, товаришують вони ще з школи, сиділи за однією партою, звати його дядько Денис. Скільки я пам’ятаю, він завжди возився зі мною, вчив плавати, грати в карти, разом ходив на риболовлю і навіть одного разу він брав мене з собою на відпочинок, на море.

Закінчивши дев’ятий клас, я вступила до коледжу і переїхала жити до іншого міста. Нещодавно повернулася і почала активно шукати роботу. Звичайно, тато звернувся за допомогою до дядька Дениса. Той не відмовив, і взяв мене своєю помічницею в свою ж компанію.

Минуло два місяці, і я сама не помітила, як безтями закохалася в друга мого батька. Раніше він мені здавався дорослим дядьком в роках, а тепер дивлюся на нього зовсім іншими очима. Енергійний, діловий чоловік, підтягнутий, відмінним почуттям гумору, та багатим життєвим досвідом за плечима. Серед моїх однолітків таких чоловіків не знайдеш, всі вони настільки примітивні, що навіть поговорити нема про що. А з дядьком Денисом можна годинами розмовляти на будь які теми.

Він часто підвозить мене додому після роботи, потім заходить, і ми, за чаєм, спілкуємося до пізнього вечора. Денис, досить таки давно, розлучився дружиною, доньку вона забрала з собою. Зараз він зустрічається з якоюсь жінкою, але, чесно кажучи, мені все рівно. Я відчуваю, що між нами є якийсь зв’язок.

Але я й уявити собі не можу, як відреагує на наші стосунки тато, звичайно якщо вони будуть. Я зовсім не хочу щоб вони посварилися, адже більше тридцяти років дружать.

Фото Андрій Петров