Я копія своєї мами, і думками і діями. Борюся з цим почуттям вже кілька років, але все марно. Нічого не можу поміняти в своїй поведінці

Нічого не можу поміняти в своїй поведінці. Я копія своєї мами, і думками і діями. Я хочу це виправити але мені не вдається. Борюся з цим почуттям вже кілька років, але все марно.

Я сама захотіла дитину, думала вона появиться і у мене стане сенс у житті. Чоловіка я немаю, так як ще не зустріла справжнє кохання. А народила я донечку, від дуже хорошої і позитивної людини, але я його ніколи не любила, заміж не вийшла за нього, хоч він і кликав, але заміж хотіла вийти тільки по взаємному коханні. Тепер мені за 30, але щось немає того принца на білому коні.

Дитинку від нього народила, бо знала, що він буде чудовим батьком. Так і є. Батько він дуже хороший, ми не живемо давно разом, але він з нею постійно зустрічається. Добре, що ми не одружилися. Живучи разом десь близько чотирьох років, ми сильно сварилися. Мене в ньому дратувало буквально все. Та й зараз теж ми не можемо довго спокійно розмовляти, відразу починаються якісь суперечки. Дочка на нього дуже схожа, навіть характером.

Як вона була маленькою, я її довго на руках носила, багато приділяла уваги, невстигла вона пошевелитись, я бігом хапала її на руки, а потім вона з рук не злазила. Спочатку я дбала більше про доньку, а пізніше мені фізично хотілось більше свободи, але дочка часто її у мене забирала.

Тепер дочка нічого поганого не робить, вона дуже старається бути гарною, чудовою, старається завжди допомагати, знає, що я можу бути дратівлива. Я незадоволена собою, часто я у неї прошу вибачення, якщо перебільшу через сплеск емоцій.

Моя мама була така ж, ніколи не говорила що любить, не обіймала. Вона могла на мене теж виплескнути свої негативні емоції, могла сказати, що я говорю всяку нісенітницю, і краще мені помовчати. Найприкіше, що я це розумію, я розумію зв’язок зі своїм дитинством і тому з початку старалась поводитись з дитиною не так, як мама зі мною.

Але все повторюється, я говорю і роблю все одно, як моя мати і не знаю, як з цим впоратися. Це так глибоко закладається, а мені здається, що я набагато гірша, ніж моя мама. Може тому, що я одна, немає в мені ласки і ніжності.

Підкажіть, хто знає, як стати нормальною,  спокійною жінкою і матір’ю?

Фто pixabay.com