Я не знаю що мені робити. Зі своїм колишнім знайомим я вирішила остаточно порвати, але я все одно боюся втратити чоловіка – це стабільність, звичка, гроші, нарешті

Довго не наважувалася написати свою життєву історію, але ось наважилася. Розумію, що не всім сподобається те, що я напишу, але я намагалася бути об’єктивною та відвертою. Дякую за розуміння.

Із чоловіком ми живемо вже 7 років, дітей нема. Все у нас як у звичайній середньостатистичній сім’ї: побут, суперечки, примирення, звичка одним словом. Додому приходиш – чоловік удома, усі вихідні разом.

Якщо він кудись вибирався з друзями, то це була для мене віддушина, свято. Вільний час на самоті дуже ціную, мені його дуже не вистачає. Люблю подумати про життя.

У зв’язку з цим стала часто вибиратися в салони краси, по магазинах та інше – аби привід не сидіти вдома з чоловіком.

Чоловік насторожено ставиться до моїх посиденьок у кафе з подругами, тому так я проводжу своє дозвілля рідше, ніж хотілося б. Часом вдається вибратися, але нечасто.

Потім я почала затримуватися на роботі, щоб хоч якось побути наодинці. Незабаром я помітила, що паралельно зі мною затримувався ще один співробітник.

Ми почали спілкуватися ближче, потім наші затримки на роботі плавно перейшли в посиденьки в кафе за філіжанкою кави, вечерях у ресторані, і так далі.

Він був божественний, а я, одурманена його красою, знайшла крила свободи. А вдома знову потрапляла до клітки.

Потім з’ясувалося, що мій знайомий одружений, і мені стало від цього неприємно. Будучи такою ж ревнивою власницею, як і мій чоловік, я не могла змиритися з думкою, що з кимось має ділити своє нове кохання.

Тому й ухвалила рішення з ним розлучитися.

Моєї сили волі вистачило на місяць. Потім знову задушевні розмови. Потім я почала розуміти, що ми такі різні, і що мене ніяк не цікавила його душа, мені не було цікаво, чим він живе.

Я розуміла, що до мого розумного успішного чоловіка йому дуже далеко.

Як часто буває в реальному житті, на цьому історія не закінчилася — все ускладнилося. Нещодавно у кафе я познайомилася з одним молодим чоловіком, який захопив своєю  душею та розумом. Я готова розмовляти з ним всі ночі безперервно.

У нас нічого з ним не було, але мене до нього шалено тягне. Я закохалася, не знаходжу собі місця. Ми листуємося повідомленнями, дзвонимо один одному, балакаємо по кілька годин.

Все на рівні спілкування, не більше, не було ніяких натяків, але мені хочеться бачити його знову і знову.

Я не знаю що мені робити. Зі своїм колишнім знайомим я вирішила остаточно порвати, але я все одно боюся втратити чоловіка – це стабільність, звичка, гроші, нарешті.

Але коли прокидаюся поряд із чоловіком, мені нудно. Хочу бути тільки зі своїм новим знайомим із кафе, але він не знає про існування чоловіка. І, боюся, що коли дізнається, нашим стосункам настане кінець.

Ось така ось у мене історія з життя, сподіваюся, хтось порадить безболісне та грамотне її вирішення.

Що порадите мені?