Я зустрів Марину в маршрутці, висока, ставна, гарна, закохався в неї з першого погляду. Почали зустрічатися, потім одружилися, і були щасливі в шлюбі, років 5. Але ось на роботі у нас з’явилася нова співробітниця, звуть її Ксюша, і я втратив голову. Закохався, як хлопчисько, до дружини охолов, не мила вона мені більше.
Терпів так ще з півроку, а потім вирішив, що треба – то з цим робити. Прийшов додому і все розповів дружині, що люблю іншу і не хочу псувати життя ні собі, ні їй.
Скандал, розлучення, всі мої друзі, говорили, що я зовсім голову втратив, що залишив таку красиву жінку. Але не кохаю я її і все тут, навіщо мучити себе і її, вона цього не заслуговує.
Почав доглядати за Ксюшею, вона відповіла мені взаємність, незабаром ми одружилися, у нас росте син, якого ми дуже любимо. Але за щастям приходить нещастя, захворів наш син, ми привезли його в лікарню, а на чергуванні була моя колишня дружина. Я просив, благав її врятувати нашого хлопчика, на колінах її просив.
Нашого малюка прооперували, він лежав у реанімації. Марина за цей час подружилася з моєю новою дружиною, допомагала нам, чим могла, сама вела хлопчика, нікому не довірила мого сина.
Коли Тьома, так звуть сина, вийшов з лікарні, то він захотів, щоб хресною у нього була тітка Марина. Марина за цей час вийшла заміж і у неї теж була дитина, дівчинка Оля. Ми і зараз дружимо сім’ями, наші діти дружать між собою.
Минули роки, діти закінчили школи, інститути, але продовжували бути завжди разом і ось не так давно приходять і кажуть, що хочуть одружитися. Я подзвонив Марині і розповів їй новину про дітей, вона з чоловіком приїхала до нас і ми всі разом благословили наших дітей.
Нехай у них буде все добре, на їх життєвих доріжках.
Фото ілюстративне з вільних джерел
