Здається, що у сорок років життя тільки починається. Хтось закохується, хтось розлучається, а когось все влаштовує і він нічого не хоче змінювати. Я належу до третьої категорії людей. У нас з дружиною все добре і стабільно. Живемо від зарплати до зарплати, виховуємо трьох дітей, щороку подорожуємо, а якщо є можливість десь додатково заробити гроші, я не відмовляюсь.
Моя дружина молодша за мене. Кілька років тому я почав помічати за нею дивну поведінку. Вона то сюрпризи готує без особливого приводу, то холодно до мене ставиться. Такі крайнощі мені здавались дивними, адже ми у шлюбі вже 15 років, і я все про неї знаю.
Я почав підозрювати, що неї хтось є, але прямих доказів не було. Виправдовував її поведінку віковими змінами та магнітними бурями. Особливо коли вона на рівному місці вчиняла сварку.
Все б так і було, поки я не побачив її у чужому автомобілі. Вона обіймалась з якимось водієм. Побачивши мене, дружина була спокійною й не виправдовувала свою поведінку. Вона тихо сказала, що йде від мене.
Судові процеси відбирали чимало зусиль. Діти жили зі мною, але з мамою бачились. Я довго не міг зрозуміти, чому вона так вчинила? Що стало приводом її зради? Навіщо вона пішла з сім’ї?
Чим далі я думав про своє життя, тим важче мені ставало. Невже за 15 років сімейного життя, у нас не залишилось хоч трохи любові…
Минуло кілька місяців. Мені важко було відпустити її, особливо, коли час від часу я бачив її з коханцем.
Якось я прийшов до свого друга, а у нього красуня сидить, каву п’є. Виявилась, то його сестра повернулась з іншого міста. Вона розлучилась з чоловіком й приїхала будувати своє життя у новому місці. Ми поспілкувались і вона мені дуже сподобалась. Якось ще раз побачились, коли на зупинці чекали автобус. Потім бачив її у магазині.
Самі того не помітили, як зійшлися. Найважче було познайомити її зі своїми дітьми, адже без господині вдома важко. Мої доньки позвали гостю до кімнати й про щось довго розмовляли. Суть розмови я не чув, але вийшли вони звідти з макіяжем, під яким намагались заховати сльози.
Старша донька мені прошепотіла:
— Тато, нехай краще вона буде, ніж кожен тиждень нова тітка.
Я розцінив це як благословіння. Сподіваюсь, що у нас дійсно все вийде.
Коли Господь щось забирає, обов’язково дає щось інше.
