Я подарувала сережки своїй донечці, але щастя вони їй не принесли. Ситуація з моєї молодості з моїм найбільшим і ещасливим коханням повторилася з нею.
Мені було тоді 28, коли познайомилася з молодим, симпатичним і дуже харизматичним хлопцем. Ми сподобались одне одному з першого погляду і нас закрутило так, що ми не уявляли свого життя одне без одного. Будували плани на спільне майбутнє, мріяли про сім’ю, діток і вірили, що у нас неодмінно все це буде.
Але не судилося, доля розвела нас. Ми не сварилися, просто так склалися обставини про які мені досі боляче говорити. Я довго оговтувалася після нашого розставання: і до церкви ходила, і в місця сили їздила, аби знову знайти себе, зрозуміти для чого мені цей урок і як взагалі жити далі.
Тільки через п’ять років я змогла побудувати інші стосунки, вийшла заміж, у мене з’явилася справжня сім’я, про яку я так мріяла, тільки з іншим уже чоловіком. У нас росли донька і син, життя текло своєю чергою, а на згадку про те своє кохання я залишила собі лише золоті сережки, які мені подарував тодішній коханий на День народження. Я не хотіла їх позбуватися, а з самого початку знала, що коли в мене буде донька, я їй подарую їх.
Я багато років вважала ці прикраси символом щирого і вічного кохання і дуже хотіла, аби вони принесли щастя моїй донечці Ярославі. Подарувала я їй сережки на 20-річчя – прекрасна дата для такого подарунку. Вона в мене розумниця і красуня, студентка-відмінниця, ми нею пишаємось.
Але зараз наша красуня і розумниця переживає не легкий період свого життя – вона розійшлася зі своїм коханим, з яким була рік у стосунках і який поїхав до іншої країни. Моя доня гірко плакала, коли розповідала мені про це, а я дивилася на неї і згадувала себе і так мені боляче стало і за себе, і за неї. Невже в нашій сім’ї така жіноча доля?
Тоді я вперше вилила душу і розповіла про те, що всі ці роки тримала в собі, донька плакала разом зі мною, ми дуже розуміли одна одну. Я розповіла їй звідки в мене ці сережки, чому я їх берегла 25 років і сказала, що це вони принесли нам нещастя… Моя мудра дівчинка, моя Ярослава, запевнила, що ніякого нещастя у нас немає, у нас є просто інше життя, інша доля, не та, яку ми хотіли, а яку дав Бог. І дуже важливо зараз усвідомити, що це кращий варіант, а не валити все на сережки.
Знаєте, я з нею погодилася, я ніколи навіть не задумувалася за всі ці роки, що жила минулим, неіснуючими сподіваннями і сама себе обманювала. Я весь час думала про те неіснуюче краще, навіть не підозрюючи, що має краще щастя поряд.
Сережки ми з донькою поклали до скарбнички, їх ми вдягати поки не хочемо. Але для мене вони тепер символ моїх щирих почуттів, а не спогади про минуле.
