Я поїхала працювати в Польщу ще минулого року.
Тоді в мене був хлопець, ми були разом 4 роки.
Він залишився в Україні.
Час йшов і наші стосунки вичерпались.
Постійні скандали, недовіра з його боку та ревність дуже заважали жити.
Кожні 2 години години я мусіла писати про свої справи, навіть коли була на роботі.
Звіти з мого боку були близько року.
Тільки коли йшла спати мала спокій, але якщо серед ночі заходила у месенджер, то тоді прилітало сто питань, чому не сплю і де знаходжусь.
Ми часто гуляли компанією, всі були приблизно одного віку, пари які зустрічались, хлопці, дівчата. І кожного разу він сварився, Вася ревнував мене до кожного стовпа без вагомих на те причин.
Раніше міг посеред вулиці кричати, бо хтось подивився в мою сторону.
Одразу не розуміла, яка це хвора любов.
Я кохала його всім серцем, а він був залежним.
Все загострилось через три місяці після мого переїзду.
Тепер кожну годину потрібно було кидати повідомлення, та навіть підключили телефони один одного.
Він завжди знав де я знаходжусь. З часом це вже не можливо було витримати, в нього почалася параноя.
Навіть коли я сама з ним розмовляла, то він чув чоловічий голос на фоні.
Виписував моїм подружкам, контролював кожен крок.
Це не могло більше продовжуватись, втома після роботи, дорікання від Василя, проблеми вдома.
Я потрапила в лікарню з сильним виснаженням. І вирішила що це кінець.
– Ми більше не можемо бути разом, твоя ревність не дає мені жити, я ніби в клітці.
– Якщо ти мене покинеш, то я щось собі зроблю.
Я наче охолола, мені стало страшно за його життя, якщо щось станеться, то вина буде все життя на мені.
В розпачі подзвонила до мами, вона завжди давала якісь мудрі поради.
-Доню, ти розумієш що він доросла людина, бачиш у який стан ти потрапила.
Він не вартує жодної твоєї сльозинки. І не смій до нього повертатись.
Слова мами мене підтримали. Я вийшла з лікарні, і закінчила ці стосунки.
Тягар впав із моїх плечей. Вася досі живий, це все були маніпуляції з його боку.
Він вже і дівчиною обзавівся, шкода її якщо чесно.
А я шкодую, що скільки років терпіла і вірила що він зміниться. Це все було намарно.
Автор: Настя
Будь-яке використання матеріалів (у тому числі фотографій)– суворо заборонено.
