Я розумів, що поводжуся підло, зневажав себе, але повернутися додому не мав сили. З того часу я лише декілька разів приїздив в гості до своїх батьків, та колишню кохану так і не провідував

Близько 5 років тому я познайомився з дівчиною. Симпатична, розумна, турботлива – вона мені запала в душу.

Ми почали зустрічатися, у нас все прекрасно. І я навіть почав задумуватися про одруження, не хотів її відпускати на довго від себе.

Того дня кохана їхала на таксі з міста, таксист не впорався з керуванням і сталося непоправиме. Водія так і не вдалося врятувати, а дівчину в тяжкому стані забрали до лікарні. Лікарі дали невтішний прогноз. Я підтримував її та її рідних. Перебував цілодобово в лікарні. Минали місяці, а покращення так і не було. Я поступово почав здаватися.

З поясненням, що потрібно заробляти на лікуванні, я поїхав до столиці. Декілька разів надсилав гроші її сім’ї. Потім у мене з’явились нові друзі, згодом і подруги.

Я розумів, що поводжуся підло, зневажав себе, але повернутися додому не мав сили. З того часу я лише декілька разів приїздив в гості до своїх батьків, та колишню кохану так і не провідував. Знаю тільки, що зараз вона вдома, під наглядом родичів, і що фактично так і не одужала.