я справді побачила, що чоловік із однією із співробітниць часто від мене ховається. Для мене це було як “крижана вода”. Ніколи не могла подумати, що у моїй родині щось подібне може статися

Я не живу з чоловіком вже близько 8 років. Першого року, коли ми розлучилися з Сергієм, він не цікавився, як живе дочка і не дзвонив. На цей час Яночці було 2, 5 роки. На той момент я могла працювати, моя мама сиділа з донечкою. Я фінансово забезпечувала себе та дитину. Все було добре .

Потім колишній чоловік вирішив спілкуватися із донькою, сказавши: «я тато, я маю на це право». Став оплачувати їй англійську та танці. Я на аліменти не подавала і досі не хочу це робити. Добре, що мені й донечці вистачає. Живемо окремо від батьків…

Яна привела на світ дитину. Перед пологами ми почали погано один одного переносити. Він часто став затримуватися на корпоративах, почав ходити на футбол, після якого він погано себе почував.

При надії на 9 місяці я була вдома. На всі мої «поговорити», щоб зрозуміти, що відбувається, Сергій казав, що все чудово, я собі все вигадую. Згодом, мені почали дзвонити його колеги-дівчата (ми часто раніше зустрічалися на корпоративах до мого особливого стану, і встигли потоваришувати, потім зідзвонювалися, спілкувалися), вони почали розповідати, що мій чоловік надто потоваришував з однією із співробітниць.

Я жартувала і таким чином, думала, що ставлю їх на місце. Я вважала, що це несерйозно.

Коли Яночці було 1,5 р нас запросили на корпоратив, із донькою залишилися мої батьки. І я справді побачила, що чоловік із однією із співробітниць часто від мене ховається. Для мене це було як «крижана вода».

Був уже пізній час, я поїхала до доньки, Сергій приїхав дуже пізно. Спочатку я не могла з ним говорити. Мені було легше, що його не було вдома. Я близько місяця, не могла прийти до тями. У нас були красиві залицяння, перші 3 роки після весілля все  було чудово. Ніколи не могла подумати, що у моїй родині щось подібне може статися. Ця передісторія до того, що колишній чоловік відвернувся від сім’ї і мені це теж підходило, тому що я не могла цього зрозуміти та прийняти.

Нині у нього з’явилася дівчина, вони мешкають разом. Я дізналася про це від дочки. Вона розповіла мені і сказала, що хоче познайомитися. Я поговорила з колишнім чоловіком, він сказав, що не певен, якось потім.

Минуло близько місяця, він дуже хоче познайомити їх. Але щодо ситуації, наскільки я зрозуміла, вона не хоче. Збиралися кілька разів, але завжди все скасовувалося в останній момент. Під час телефонних розмов почав доньці грубити й казати, що це я заважаю познайомитись.

Мені це вже набридло. Я б хотіла, щоб він зовсім зник із нашого з донькою життя. Він морочить Яні голову, я перемикаю її на заняття, пояснюю, що всі люблять по-різному і тато не виняток.

Але мені набридло виправдовуватись, я вже заплуталася.

У мене своїх негативних емоцій вистачає, і не розумію, як пояснити дитині , що вона ні в чому не винна.

І виправдовувати його мені набридло. Коли я пробувала зателефонувати, він каже, що все чудово, це я собі придумала.

Автор, Оксана.