Моя історія життя не усім сподобається, але є місце у нашому житті. Я познайомилася із своїм чоловіком на сайті знайомства. Не те, щоб я засідателька на таких сайтах, але коліжанки, вплив суспільства дали своє. Не заміжня жінка у маленькому містечку, нехай районний центр – це неповноцінний член суспільства.
Одним словом познайомилася серед більшості переписників, виділився Андрій. Він проживає у іншій області, трохи далеченько, як то кажуть, у тісних дівчачих колах «географічно невихідний чоловік».
Від гарного спілкування з цікавою людиною я ніколи не відмовлялася. Так, я любителька поговорити, розказати як пройшов мій день. І найдивніше, мені подобається коли в мене виникає маленька проблема, вислухати варіанти вирішення. Мені подобається виключно, діалог. А не тупе могукання, або як хочеш так і роби, чи роби а я не мішаюся.
Андрій активний співрозмовник, він працює торговим агентом, також має свій невеликий магазин з оковитою. Трохи занята людина, перспективна – не балобол.
Через рік чи два роки нашого спілкування ми разом поїхали на море, так ми бачилися пару раз, він приїжав на чашечку кави до мене. Я наші зустрічі називала -тур вихідного дня.
На морі вияснилося, що він одружений, мене емоції переповнили негативу і обурення, як ми один одного не «залюбили» в тому морі. Емоції за пару днів стихли. І він розповів про звою дружину, що з нею сталася неприємна ситуація. Вона не може мати дітей, покинути її не може, що з нею сталося, це частково його провина.
Він дуже хоче дітей і сім’ю, велику, шумну, щоб дружина була весела, розумна помагала йому розвивати бізнес. На той момент, я проти була, я говорила, що можна взяти дитину з дитячого будинку. Ми приїхали з моря, злі, роздратовані. План Андрія не спрацював.
Через рік Андрій подзвонив до мене. Я неохотно взяла трубку, але взяла, розпочалася розмова, ми залишилися друзями, я люблю з ним розмовляти, від нього можна отримувати гарну пораду, або гарний поштовх в перед. Таких людей мало у моєму житті.
Через рік він приїхав до мене і в нас знову закрутився роман. Голова іде обертом, мене думки заполонили усю мене. Про свої егоїстичну поведінку та бажаннями, завжди залишаються у пошуках нездійсненної мрії. Тому немає гарантій, що Андрій не вчинить так само зі мною. По-друге, знаходячись поруч з таким компаньйоном, ми завжди ризикуємо втратити власну гідність та честь в очах оточення. Крім того, результат, здобутий зрадою, не заслуговує на визнання.
Можна довго описувати мої почуття, але через два роки у мене народився синочок, через п’ять, донечки близнючки.
Ми взяли квартиру під виплату, де ми проживаємо разом з дітьми, Андрій живе на два міста. Коли діти підросли я зобов’язала проводити вихідні з дітьми, він не заперечував. Поділили шкільну домашню роботу дітей, він за математику відповідав, я за гуманітарні предмети.
Купила приміщення, щоб я відкрила кафе з кавою та тортиками, воджу машину. Живу повноцінним повним життям, діти підростають і Андрій на довше залишається у нас.
Для наших друзів Андрій має гарну роботу, і не хоче її залишати на даний момент. Я не знаю чи вони знають правду, ми всіляко оминаємо правду.
І я не знаю, що там з його дружиною, він по сьогоднішній день одружений. Я стараюся не думати, як буде далі, підростять діти, що я їм скажу. Поки що у нас все ОК.
Я сама егоїстичні особа, але маю самого найкращого люблячого батька своїх дітей.
Історію написала Вікторія Соняшник, спеціально для osoblyva.сom
Передрук в повному обсязі заборонено без письмового дозволу власника Сайту. Будь-яке використання матеріалів (у тому числі фотографій)– суворо заборонено.
Фото, Ольги. 2023 р.
