“Я винa взяв, відзначимо від’їзд малявки і тижневу свободу!” – щебетав радісно чоловік, а тут його маман заявилася. Ну і почалось

Рік від свекрухи не було ні слуху, ні духу. А вчора, поки чоловіка не було вдома, з’явилася і, як ні в чому не бувало, заявила:

– Я за онукою!

Відносини у нас – так собі. Вірніше буде сказати – немає ніяких відносин. Не сподобалося їй, що коли вона дала запотиличник моїй дворічній донькі, я їй пригрозила:

– Ще раз Ви посмітите підняти руку на мою дитину, Вам прилетить у відповідь, тільки від мене. Джерело

Свекруха образився, давай верещати:

– Синочку, твоя дружина хоче мене побuтu!

Шановні читачі запрошуємо вподобати нас у Telegram та Instagram

Чоловік прийшов в кімнату з втомленим виглядом:

– Ну що ви знову не поділили?

– Твоя дружина погpoжує мене побuти! Ти вважаєш, це нормально? – підібгавши губу, запитала свекруха.

– Твоя мати вдapила нашу дочку. Ще раз вона скривдить мою дитину, я за себе не відповідаю! – заявила я чоловікові.

І тут свекруха давай відмовлятися:

– Бреше вона все! Та хіба у мене рука на кpoвиночку піднялася б? Бреше вона, посварити нас хоче!

Я покликала доньку і попросила її зробити татові так само, як зробила їй бабуся. Дочка своєї маленької долонькою вдарила тата по голові. Чоловік запитально подивився на свою матір, а та схопила свою внучку і затрясла її з кpиками:

– Це мати твоя тебе так навчила? Відповідай!

Забравши дитину з рук цієї ненopмальної і віддавши чоловікові, я дала в лоб своїй свекрусі.

Каюсь, вчинила не дуже красиво. Але ви уявіть: вашу дитину спершу вдарили, потім, не звертаючи уваги на попередження, схопили і трясуть, та ще й брешуть при цьому.

Приховувати не буду – задоволення я отримала. Всі 4 роки шлюбу руки жax як свербіли. Але я – доросла людина, одна справа – конфлікти між нами. Але ображати мою дворічну дівчинку я не дозволю нікому.

Пішла вона тоді зі скандалом, з усієї дуpі грюкнувши дверима. Чоловік давай її виправдовувати:

– Я все життя потиличники від матері отримував – і нічого, нормальною людиною виріс. Що завелася-то?

– Ось нехай вона свою дитину і b’є! А мою – нікому чіпати не дозволю. Ясно? – насупившись, я відповіла чоловікові.

– Прощення попросиш?

– Після того, як вона вибачиться перед нашою дитиною! – я була категорична.

– Так вона ж маленька ще, не зрозуміє! – почав заперечувати чоловік.

– Тобто, для потиличників – наша дочка вже велика і все розуміє, а для «пробач» – маленька і дузна? – я знову почала заводитися.

– Все, зрозумів тебе – чоловік махнув на мене рукою.

Після того випадку пройшов майже рік. Свекруха принципово не спілкувалася ні зі мною, ні зі своєю онукою. Чоловік іноді їздив до неї в гості в гордій самоті.

І раптом принесла ж її нелегка!

– Я за онукою! – зайшла свекруха в квартиру, не зволивши навіть привітатися.

– Немає її. Вона у бабусі в селі. – відповіла я.

– Ти брешеш! – свекруха прямо у взутті рушила в квартиру на пошуки дитини.

Вирішивши не зв’язуватися з матір’ю чоловіка, я зателефонувала чоловікові.

– Я вже біля під’їзду, зараз буду. – радісно буркнула в телефон моя друга половинка. – Я вина взяв, відзначимо від’їзд малявки і тижневу свободу!

– Відзначимо. Тільки ти спочатку підлогу в квартирі помиєш. Мати твоя у взутті тут сновигає, внучку шукає. – приголомшила я чоловіка.

І 5 хвилин не минуло, як чоловік зайшов в квартиру. Свекруха накинулася на нього з порога:

– Де моя внучка? Де твоя дружина її від мене сховала?

Читайте також: Арсен перебрав дівчат зі свого та сусідніх сіл, а до душі не знайшов. Бабусі Горпина нічого не сказала про свою пригоду під лісом, а через місяць старенька помepла, так і не дізнавшись, що внучка вaгiтна

Я сховала? Вона в своєму розумі? Так і уявила: після старанних тренувань, по команді «Бабка тут!», Дочка лізе під ліжко. Або в шафу.

– Мама, вона в селі, з бабусею. Ти ж знаєш, що у нашої дочки 2 бабусі?

Свекруха знову на нас образилася. З її слів, ми спеціально відвезли дитину, тому що знали, що вона захоче забрати внучку на кілька днів. Зателефонувати, попросити? Ні, навіщо. Адже ми ясновидці. І з чого вона взагалі вирішила, що я відпущу дитини з бабусею, яку моя дочка вже й не пам’ятає?

Знову гаркнула дверима, «ноги моєї у вас не буде», «я вас пробачила, а ви», «невдячні!», Тощо. Сподіваюся, цього разу її образи вистачить також надовго.