Маша і Борис познайомилися ще коли студентами вчилися, майже 23 роки назад.
У той час Маші було нелегко, у неї раптово не стало чоловіка, і вона сама залишилася з п’ятьма дітьми.
Жінці ой як не просто було, але минуло два з половиною роки і вона зустріла Бориса. З яким невдовзі вони і розписалися.
Маша йому дуже вдячна і дуже його любить.
Проте містечко де вони жили було невелике, коли сусіди дізналися, що ми почали жити разом, стали чоловікові всяке говорити.
Мовляв, що ж він робить, у неї ж п’ятеро дітей.
Проте вони не зважали на ці бесіди та намагалися жити спокійно та щасливо. А людям і так роти не позакриваєш і прийшли до того, хай кажуть що хочуть.
Борис завжди старався гарно ставитись до всіх дітей, хоча випадки буди різні, то в школі хтось поб’ється то ще щось.
І так невдовзі у них появилося двоє діточок- двійняток. За ці роки було всяке, сварки, але, ніколи не було зрад, ні з його боку, ні з моєї.
Багато дітей і клопотів багато, то мені й на думку не спало б бігати мужиків шукати.
І Борис молодець, для всіх однаково старається. У нього нема поділу дітей на мої і свої.
Так і живуть вони зараз. У них все добре, молодші навчаються, а старші, як можуть, допомагають.
Якщо одному погано, збирається вся сім’я, оскільки наша родина має золоте правило — ніколи нікого не залишати в біді на самоті з проблемами.
Так вони і живуть дружно, не в розкошах проте щасливою.
Ця історія написана для того, щоб кожна жінка яка находиться у непростій ситуації, яку покинув чоловік і вона залишилась сама з дитиною чи дітьми завжди залишала в своєму серці і душі місце для віри в нове щасливе життя.
А у вас було щось подібне?
Історію написала, Нінель спеціально для osoblyva.сom
