— Я знайшов іншу. Збирай манатки й іди з моєї квартири, — заявив чоловік, але дружина лише посміялася.
Лєна підозрювала, що її чоловік невірний їй. Останнім часом він поводився надто дивно, відчужено. Усього два роки в шлюбі, а вже нібито чужі одне одному люди стали. І це ж попереджала її свекруха, казала, що син її непостійний, що слід сто разів подумати, перш ніж вирішить вийти заміж. Т
оді Лєні думалося, що вона зможе змусити чоловіка осісти. Однак вона надто сильно помилялася. Тепер уже й сама зрозуміла, якою наївною виявилася, та тільки пізно було кусати лікті. Слід було знайти підтвердження, і якщо Максим справді зустрічається з кимось на стороні, то просто подати на розлучення.
Чоловік повертався додому пізно. Часто Лєна вже спала, а коли прокидалася, він утікав на роботу, але цього вечора вона вирішила посидіти допізна. Приготувала смачну вечерю, вбралася й вирішила, що їм пора поговорити. Лєна вимкнула світло у вітальні, милуючись мерехтінням ліхтарів на вулиці. Максим подумав, що дружина вже спить. Крадькома чоловік увійшов у вітальню, але здригнувся, коли почув такий знайомий голос.
— Чому сидиш у темряві й лякаєш так? — обурився Максим.
— Чого боятися, якщо чистий на руку? — запитала Лєна, повільно обертаючись. Вона подивилася на чоловіка й усміхнулася.
Максим увімкнув світло, видно було, як він зблід. Нібито так любили одне одного, але тепер між ними пролягла величезна прірва, яку вже, здавалося, й не вдасться подолати. Лєна більше не відчувала того радісного трепету, бачачи чоловіка. Вона почувалася зайвою й раз по раз змушувала емоції замовкнути. Імовірно, вони замовкли назавжди.
— Якусь нісенітницю кажеш. Подивився б я на тебе, опинися сама в такій ситуації, — хмикнув Максим. — Чому не спиш так пізно?
— Тебе чекала. Вечерю приготувала. Ми ж з тобою майже не бачимося. От і вирішила, що слід виправити цей момент. Ти працюєш, затримуєшся, а я… мені неважко лягти пізніше.
Лєна все думала, як правильно підійти до питання, що гризло душу. Вона дивилася на чоловіка й намагалася помітити в його погляді страх. Чи боявся він хоч трохи втратити її? Чи думав, що їхньому шлюбу може прийти кінець?
— Не слід було мене чекати. Я прийшов утомлений, мені не до розмов зовсім. Сама вже все сказала за мене — на роботі затримуюся, а не розважаюся.
От тільки голос Максима тремтів, видаючи його хвилювання. Що це могло означати? Грудка підступила до горла від образи, але Лєна витримала й знову усміхнулася.
— Тоді просто повечеряємо разом. Необов’язково говорити. А якщо є що сказати, то краще не мовчати, щоб це не затягнулося, щоб можна було хоч щось виправити, поки ще не потонули остаточно.
На слова дружини Максим ніяк не відреагував, наче вони й не йому зовсім призначалися. Він удав, що не почув, а Лєна вирішила, що сьогодні тиснути не стане. Вона хотіла поспостерігати ще трохи.
Вечеря пройшла в тиші. Час від часу Максим нервував, дивився на дружину, а потім відводив погляд убік і робив вигляд, що зовсім не помічає її. Уранці він утік на роботу раніше звичайного, наче намагався не зустрічатися з Лєною, боявся, що вона поставить незручні запитання.
На вихідні Максим планував поїхати з друзями на риболовлю, про що заздалегідь попередив Лєну, але жінка дізналася, що друзі його їхати нікуди не збираються. Висновки напрошувалися самі собою. Однак просто уступати й здаватися Лєна не збиралася. Вона чекала дій з боку чоловіка, хоча б якихось.
Увечері Максим повернувся додому засмучений. Від нього трохи пахло перегаром. Лєна чекала, наче знала, що саме зараз пролунає той самий вирок.
— Мені набридло ховатися від тебе вже. У власну квартиру боюся повертатися. І ти анітрохи не допомагаєш, дивишся вовчицею постійно. Загалом, нам потрібно розійтися. Я помилився, коли вирішив одружитися з тобою. Слід було тоді подумати головою, але я був зачарований, а тепер зрозумів, що ти не та жінка, з якою мені хочеться розділити своє життя.
Як же ці слова схожі на те, що казала свекруха. Алла Володимирівна наполегливо попереджала Лєну, просила потім не ображатися, адже сама ризикнула піти на такі стосунки. І ось тепер жінка почула їх від чоловіка.
— Я знайшов іншу. Збирай манатки й іди з моєї квартири. Хочу жити, як нормальна людина, а не постійно шукати відмовки. Думаю, ти про все вже здогадалася, раз почала ставити «правильні» запитання.
Максим покашляв і підвів погляд на дружину. У його очах плескалася вина, але вона була недостатньо сильною. Внутрішня боротьба йшла всередині чоловіка, і він старанно глушив голос совісті.
— Здогадалася, але… іти я нікуди не збираюся, — відповіла Лєна, закидаючи одну ногу на другу й піднімаючи підборіддя.
— Що це означає? Невже тобі подобається роль обдуреної дружини?
— Навряд чи таке може подобатися комусь. Я не проти розлучення, навіть уже підготувала все необхідне, але з квартири вигнати ти мене не зможеш.
Максим був уражений нахабством дружини. Він думав, що вона влаштує скандал, накинеться на нього й буде ридати, а потім збере речі й з’їде до матері. Адже саме так і чинять ображені дружини? Однак Лєна дивилася на чоловіка так, наче вже все продумала. Вона усміхалася, а він ніяк не міг збагнути — чому?
— І що все це означає? Зібралася залишитися в моїй квартирі? Я хочу привести сюди жінку, яку люблю. Не думаєш же ти, що їй сподобається присутність колишньої? Чи варто нагадати тобі, що це моя квартира? Я купив її на свої гроші, а ти не внесла ані копійки. Я нічого в тебе не просив, а те, що ти купувала в дім — можеш забрати, просити залишити не буду.
Лєна не змогла стримати усмішку. Можливо, в іншій ситуації вона не стала б поводитися от так, але образа, що засіла глибоко всередині, говорила за неї. Вона не збиралася просто спускати чоловікові з рук його вчинки. Мало того, що знайшов іншу, так ще й стільки часу брехав. Обирав, хто все-таки на його погляд кращий? Якби одразу сказав їй усе, вона б змилувалася, але не зараз. Тепер у голові жінки дозрів план, і вона бажала провчити чоловіка, щоб не спало на думку так зробити у майбутньому, щоб знав, що жінки розумні й уміють постояти за себе. Принаймні, Лєна саме такою й була.
— Чого мовчиш? Що ти задумала?
— Дозволяю тобі подумати самому, — спокійно відповіла Лєна. — З’явилися думки? Чи я маю все розжувати тобі, як дитині?
Вона говорила з Максимом так, як чоловік цього заслуговував. Не могла більше посміхатися, дивлячись йому в очі. І він розумів це. Вона зберігала вірність, піклувалася про нього, планувала спільне майбутнє. Добре, що давно почала готуватися до подібного результату, щойно помітила перші тривожні дзвіночки. Добре, що тримала на відстані й дитини немає. Інакше було б набагато болючіше й складніше.
— Можеш і пояснити, раз вважаєш, що я дурний і не розумію істини, що лежить на поверхні.
— Добре, — Лєна встала з дивана й підійшла до вікна. — Це не твоя квартира, мій дорогий чоловіче. Ця квартира вважається спільно нажитим майном, тому що придбав ти її вже після того, як ми уклали шлюб. Я не збираюся йти, поки ми не розділимо її за законом.
Максим побагровів від люті. Він стиснув руки в кулаки й примружився. Думав, що одружився з простою наївною дівчинкою, але Лєна виявилася надто хитрою. Задумала залишити його без житла, на яке він заробляв потом і кров’ю?
— Ти не вклала сюди ані копійки. Це легко буде довести! — обурився чоловік.
Лєна тільки усміхнулася й кивнула. Вона вже встигла зустрітися й поговорити з юристом. Зважилася діяти лише після того, як отримала консультацію. Довести, що вона не вклала в покупку ані копійки, буде не так-то просто. У більшості випадків суддя виносить позитивне рішення, і майно, придбане в шлюбі, ділиться навпіл, незважаючи на нерівноцінний внесок бюджету. Максим скоїв велику помилку, коли придбав квартиру саме так. Міг до реєстрації встигнути все зробити, але чомусь зволікав. І ось тепер потрапив у власну пастку.
— Спробуй. Я ж не забороняю тобі цього робити. У кожного рівні права. Ти можеш відстоювати свою правоту, а я можу вимагати те, що належить мені за законом. Поки суд не закінчиться, виїжджати з цієї квартири я не стану. Тож ти вже зачекай із переїздом своєї нової пасії, а то я можу і їй влаштувати солодке життя… таке, що втече від тебе раніше, ніж розлучення отримаєш.
Максим був уражений. Він подивився на свою дружину інакше. Тепер вона здавалася йому надто розумною, надто… Він не помічав раніше, перестав, але тепер здалося, що вона стала кращою. І чому він тільки вирішив віддалитися від неї й піддався спокусі? Чоловік відігнав недоречні думки, що відвідали голову. Він уже все вирішив. Зібрався розлучатися, а Лєна надто підступна, і їм доведеться поборотися, але Максим планував до останнього відстоювати свою правоту.
Алла Володимирівна вчинок сина засудила. Вона відмовлялася виступати свідком на боці сина й заявила, що він сам у всьому винен. Якби Максим слухав її й не поводився необачно, то до такого діло не дійшло б.
— Лєна хороша жінка. Вона вчинила так, бо ти надто сильно образив її. За свої вчинки доводиться розплачуватися. Раз не зміг утримати штани на місці, то тепер неси відповідальність. Наступного разу подумаєш головою. А якщо ні, то знову позбудешся чогось. Ти втратиш не просто половину квартири. Ти втратиш жінку, яка тебе любила. Знайти другу таку буде непросто. Занадто непросто, але все це не мої проблеми.
Максим засумував уже на початку судового розгляду, бо розумів, що його шанси малі. Суддя виніс позитивне рішення за позовом Лєни, і квартиру наказав розділити.
— Добилася, чого хотіла? Напевно, з самого початку заради цього й виходила за мене заміж? — з образою в голосі запитав Максим.
Лєна тільки з осудом подивилася на колишнього чоловіка, але відповідати йому нічого не стала. Вона не бачила сенсу виправдовуватися. Навряд чи він зрозуміє все. Тепер у її житті починалася нова глава, і вона більше не могла помилитися.
Жінка з’їхала в квартиру, яку орендувала неподалік від офісу. Вона доручила адвокатові зайнятися продажем її частки в квартирі чоловіка, бо більше не хотіла зустрічатися зі своїм колишнім і слухати погані слова, якими він намагався щоразу зачепити.
Максим упав у депресію. Дізнавшись, що він позбувся квартири й тепер зможе дозволити собі тільки маленьку студію найближчим часом, його нова кохана одразу ж утікла. Вона не хотіла зв’язуватися з бідолахою, та й взагалі не планувала нічого серйозного.
— Я просто розважалася й не просила тебе розлучатися, — сказала дівчина на прощання.
Максим залишився біля розбитого корита. До нього не одразу дійшов сенс слів матері, але тепер він усвідомив, що втратив не просто майно… він втратив родину через власну дурість. Проводячи вечори в самотності, він усе думав… сумував за Лєною, але був змушений визнати, що вона тепер уже не повернеться. Слід було рухатися далі й думати головою. Та чи вдасться засвоїти урок, якщо на горизонті з’явиться чергова спокуса, перед якою так важко встояти?
