«Нехай земля тобі буде пухом» – цю фразу часто говорять, звертаючись до пoкійнoго. Однак люди часом навіть не замислюються, що означають ці слова і як вони з’явилися в нашій мові.
«Нехай земля тобі буде пухом» має досить давнє коріння, що йде ще в ті часи, коли на землі панувало язичництво. На думку більшості істориків, воно прийшло до нас із Стародавнього Риму, де ці слова звучали на латині як Sit tibi terra levis. Побажання «землі з пуху» використовували в своїх творах деякі римські поети і філософи. Так, у віршах Марка Валерія Марціана є такі рядки: «Sit tibi terra levis, molliquetegaris harena, Ne tua non possint eruere ossa canes», інакше кажучи «Нехай земля тобі буде пухом і м’яко покриває тебе пісок, так, щоб собаки змогли вирити твої кістки ».
Що ж означала ця фраза для римлян: побажання добра або, навпаки, вона служила прокляттям? Безсумнівно, з точки зору сучасної людини, продовження поширеного латинського виразу Sit tibi terra levis у Марциала звучить, як побажання зла і мук навіть після смeрті. Проте не варто забувати, що мова йде все-таки про язичницький період, отже трактувати слова поета в ключі сучасної цивілізації, цивілізації або релігії не варто.
Читайте також: Зозуля. Нeнaвuджу її всією душею, дітей шкода до жаху
Справа в тому, що часто язичники вірили в те, що душа після смepті людини нікуди з тіла не зникає, а тому при бажанні нeбіжчuк може повернутися, сісти, встати або навіть піти куди-небудь. Ось саме для того, щоб пoкійнoмy було зручно лежати в мoгuлі або в разі чого вибратися з неї назовні, йому і бажали «землі пухом».
Деякі люди помилково вважають, що вираз «Нехай земля тобі буде пухом» абсолютно ідентично побажанню «Царства Небесного». Однак православні священики стверджують, що це далеко не так. На їхню думку, Sit tibi terra levis – фраза язичницька, і до християнства вона не має ніякого відношення.
Адже, згідно з християнським вченням, душа в мepтвому тілі не залишається, а залишає його, прямуючи на суд Божий. А значить, цю фразу не варто вимовляти віруючій людині.
Юлія Попова
