Я постійно брала маму синового однокласника на шкільні екскурсії як безкоштовного супроводжуючого, а часом і її молодшого сина, і теж задарма.
Але коли підійшла черга випускного, мені такого бонусу вона не запропонувала, а озвучила абсолютно конкретну ціну за дорослого, як і з інших батьків. Тобто невдячність в чистому вигляді.
Ну, да годі, я вже про це забула, заплатила і промовчала. Бог їй суддя. Але, як виявилося, історія на цьому не закінчилася.
І буквально кілька днів тому Лєна знову з’явилася і, як зазвичай, з черговим проханням, які у неї мають виключно благодійний характер, не з її боку, зрозуміло.
– Привіт, як у вас справи, у мене просьбочка невелика, зовсім невеличка, – завбачливо прощебетала Лєна по телефону.
– Привіт, – мляво відповідаю я.
Ні, ну а що, власне мені радіти? До чого прикидатися веселою, якщо цей дзвінок мені неприємний?
– Моєму середньому синові потрібна невелика допомога з німецької мови. Щось він в ній загруз зовсім, ніяк не розбереться, а іспит здати треба. Ось я і подумала, твій старший же багато років німецьку вчить, може він допоможе моєму? – прорекла своє прохання Лєна.
Лєна – багатодітна мама з чотирма дітьми. Перша дочка вже зовсім доросла і працює. Двоє хлопчиків – школярі і наймолодший – ходить в дитячий садочок.
– Не можу сказати напевно, але я запитаю у сина щодо занять. Якщо він знайде час, я тобі скину його телефон, ви домовитеся про першу зустріч і про ціну, – кажу я.
Мммм, пауза затягнулася, в трубці тиша, а я зловтішно потираю руки. «Я мстю і бажання помститися моє величезне». – «Аллооо, аллооо, – підвищую голос і трясу телефоном.
– А він що, за гроші? – здивовано і в той же час невдоволено запитує Олена.
– Звичайно, зараз всі так роблять, продають свої знання, які раніше теж купували, – нахабнію я.
– Аааа, ну тоді ладно, тоді не треба, – тягне Лєна образливим голосом і кладе трубку.
І що, скажете, що я не права, почнете засуджувати за меркантильність? Не думаю. Впевнена, підтримаєте, тому як нахабство, хоч і не має меж, але має бути покаране.
Так, до речі, старший син вчить німкцьку вже шість років і всі його досягнення в цій галузі коштували мені пристойних грошей. Більш того, він за знаннями чотири роки шкільного життя їздив у переповненому громадському транспорті годину туди і годину назад.
Поглиблена лінгвістика з восьмого класу принесла у вигляді плодів прекрасне знання трьох мов. Ліцейська освіта, підкріплена репетиторством забирала у сина багато особистого часу і сил, а у мене – фінансових заощаджень.
Тому зараз син має право продавати свої послуги репетиторства. Не бачу в цьому нічого неправильного і ганебного.
А Лєна, Лєна, ну що Лєна, мені немає діла до її дітей, тим більше вона невдячна. Не терплю таких.
